Це поняття, за допомогою якого дослідники визначають особливості творчого методу деяких письменників XX століття, насамперед Кафки, а також Гарсіа Маркеса. Фантастичне та реальне в їхніх творах перемішане, "сплавлене" в єдине; найнеймовірніше відбувається в буденній, тривіальній обстановці. Вторгнення фантастичного, всупереч традиції, не супроводжується яскравими ефектами, а подається як звичайна подія. Створення особливої художньої дійсності — фантастичної — є засобом пізнання та відображення, глибинного, прихованого смислу явищ реального життя.