Вперше вірш був надрукований 1912 року. Він має автобіографічне підґрунтя. Саме в цей час поет переживав болісний розрив із жінкою, яку не лише кохав, а й уважав своєю Музою. Талановита французька художниця Марі Лорансен, яку з Аполлінером у 1907 р. познайомив П. Пікассо, не тільки надихала поета на творчість, а й створила низку картин під на звою "Аполлінер і його друзі". На побачення з нею Аполлінер ходив через оспіваний ним міст Мірабо. Це був один із найсучасніших паризьких мостів, ровесник Ейфелевої вежі, збудований за останнім словом техніки. Міст уважався символом прогресу, промисловості й торгівлі. Проте цей модерний міст навіяв поетові думки про вічність, саме на мосту Мірабо Сучасність зустрічається з Вічністю. Поєднавши ритм ткацької пісні XIII ст. із світовідчуттям людини урбаністич ного XX ст., Аполлінер створив поетичний шедевр, взірець любовної лірики.