Гійом Аполлінер — Міст Мірабо (аналіз, паспорт твору)

Автор. Гійом Аполлінер (справжнє ім'я Вільгельм-Альберт-Володимир-Александр-Аполлінарій Костровицький, 1880-1918) – французький поет, прозаїк, драматург, автор статей про літературу і мистецтво.

Вперше надруковано. У лютневому номері журналу "Паризькі вечори" за 1912 рік.

Збірка. "Алкоголі", видана 1913 року.

Літературний рід. Лірика.

Жанр. Ліричний вірш.

Вид лірики. Інтимна.

Присвята. Марі Лорансен (відома французька художниця, з якою у Гійома Аполлінера були складні романтичні стосунки).

Стиль. Інколи спроби Аполлінера називають кубофутуризмом, але сам Аполлінер заперечував свою належність до будь-яких течій чи напрямів, проте називав своє мистецтво "новим реалізмом", або "сюрреалізмом".

Система віршування. Верлібр (система віршованих рядків, ритмічна єдність яких основана лише на інтонаційній подібності).

Мотив. Кохання, яке швидко минає. Життя і час теж швидко спливають, та, попри сум і розчарування, залишається надія.

Символи твору. Річка Сена – хвилі життя, уособлення часу і його плинності, вічний рух, швидкоплинність почуттів і самого життя. Міст Мірабо – символ кохання, щось вічне і нетлінне, щось справжнє, яке не зникає, міст від серця до серця, поєднання частин міста, міст між минулим і майбутнім. Годинник – наближення очікуваного, неминучість смерті, закінчення всього, плинність часу, все минає – і позитивне, і негативне. Образи річки і моста увиразнюють ідею єдності плинності буття й непорушності його духовних опор.

Художні засоби і прийоми. Основний художній прийом у вірші – психологічний та синтаксичний паралелізм ("любов сплива як та вода бігуча"). Антитези: "вода бігуча – життя хода тягуча", "журба і втіха крутнява шалена", "любов сплива – надія ж невгамовано жагуча", "минають дні а я ще є". Метафори: "любов біжить у тебе в мене", "вода… спочити хоче". Рефрен: "Хай б'є годинник ніч настає Минають дні а я ще є". Поет вживає велику кількість дієслів, що передають рух.

Провідні образи. Ріка Сена, міст Мірабо, кохання, вода, годинник.