Душа Світла – утілення справедливості, символ пізнання нового. У творі вона постає сонцесяйною дівою незрівнянної краси, яка з'явилася з полум'я від розбитої лампи. Тільтіль і Мітіль спершу прийняли її за королеву чи Божу Матір. Коли Фея сказала, що той, хто піде з дітьми, помре наприкінці мандрівки, лише Пес і Душа Світла виявили бажання йти з дітьми. Душа Світла – символічний образ, вона допомагає дітям у непростих ситуаціях, пояснює незрозуміле, показує справжні цінності, вічні істини.