Найбільше запам'ятовуються останні сторінки твору. Берра і Ульф приходять до каплиці на прощання з Нільсом. І саме тут виявляється той високий рівень духовного зв'язку, який інтуїтивно усвідомили діти. "У суботу здіймається вітер. Він шумить у гіллі дерев і гонить високого в небі білі хмари. Отоді Берра приходить до мене. Він убрався в гарну сорочку веселих кольорів і прилизав свій куценький чубчик водою. Ходімо прощатися з дідусем, – каже він. Але спершу ми заходимо в сад до Густавсона й зриваємо там найкрасивішу троянду". Згодом Берра каже: "Я навчився свистати. Ось послухайте, дідусю. Берра починає свистати, і від його свисту каплицею розкочується відлуння. Він насвистує мелодію пісні "Чи вмієш ти свистати, Юганно?". Після смерті Нільса Берра і Ульф запускають повітряного змія, вони нарешті дочекалися вітру, і можна тепер запустити змія. Вони тепер будуть уміти робити зміїв так, як навчав Нільс. І свистіти так, як навчив Нільс… Його душа залишилася жити в цій мелодії… А його радість від життя і прагнення творити добро для інших назавжди залишаться у серцях хлопчиків.