Льюїс Керрол — Аліса в Країні Чудес

Герцогиня втілює у творі сувору мораль "вікторіанської" доби. Вона всіх повчає, але в її будинку стояв справжнісінький гармидер: "Хтось верещав, хтось чхав, і час від часу чувся оглушливий брязкіт, наче там били посуд". У домі неможливо було дихати від перцю, розсипаного скрізь. У такий спосіб Льюїс Керролл критикує задушливу атмосферу того часу. Герцогиня зі своїми жорстокими методами й вимогами ("Відтяти їй голову!..

У повісті-казці "Аліса в Країні Див" є критика не тільки "вікторіанської" освіти, моралі, виховання, політики, а й системи судочинства. У казковій формі за допомогою цілого ряду комічних прийомів письменник висміює безглуздість судового процесу, що здійснюється не задля захисту прав і свобод, а в чиїхось дріб'язкових інтересах. Усе, що відбувається в судовій залі, виходить за межі будь-якої логіки. Тільки Аліса, єдина серед присутніх, зберігає здоровий глузд і критичний погляд на події...

Чеширський кіт мав на увазі, що в Англії тих часів, які зображені у творі, усі є певною мірою божевільними, але зрозуміти і побачити це божевілля може не кожен. Саме тому Аліса потрапила у Країну див, вона є дитиною, яка ще не піддалася впливу цього божевілля. Дівчинка розуміє, що все, що відбувається навколо неї, є дивним, але вона протиставляє себе цьому світу, тому говорить Котові, що не вважає себе божевільною.

При самому вході до саду ріс великий трояндовий кущ: троянди на ньому були білі, але троє садівників фарбували їх на червоною фарбою. Аліса запитала, навіщо вони фарбують троянди. Їй пояснили, що тут мав рости червоний кущ, але посаджений був білий. Якби королева це виявила, то постинала б голови садівникам.

Це божевільне чаювання називається саме так, бо його учасники не хотіли змінювати свої чашки, а натомість мінялися місцями. Письменник також використовує давню англійську традицію створення загадок, що не передбачали відгадок. Капелюшник запитує Алісу: "Чим крук схожий на капшук?" Автор стверджує те, що не все у світі має логічне пояснення. Однак те, що не має пояснення, не означає, що цього не існує взагалі.

Аліса почала розповідати Миші про свою кішку Діну. Та Миша ненавиділа котів, тому дівчинка розповіла про сусідського песика, рудого тер'єра. Миша відповіла, що як тільки вони вийдуть на берег, вона розповість свою історію, і Аліса зрозуміє її ненависть до котів та собак.

В історії миші йшлося про те, чому все мишаче поріддя ненавидить котів і собак. У фігурному вірші, який нагадує Алісі хвіст, миша розповідає, як кіт висуває миші обвинувачення, хоч вона нічого злого йому не вчинила. Кіт вирішує виступити і в ролі судді, і в ролі підсудка, а для миші ще від початку готовий невтішний кінець.

У 10 розділі Казна-Що-Не-Черепаха розповів про омарову кадриль, для якої треба шикуватись у дві лави на березі: моржі, черепахи, лососі і так далі. Кожен у парі з омаром. Пари ступали два кроки вперед, підходили до партнера, мінялися омарами. Тоді жбурляли омарів у море, пливли по них, крутили в морі сальто-мортале, знову мінялися омарами, поверталися на берег. Казна-Що-Не-Черепаха і Грифон навіть вирішили показати Алісі декілька па. Дівчинка була щаслива, коли танець нарешті скінчився...

У розділі дев'ятому знову з'являється образ Герцогині, котра в усьому шукає мораль (як певну норму поведінки й мислення): "Мораль є в усьому, треба тільки вміти її знайти". В образі Герцогині втілено потворний моралізм "вікторіанської" доби, коли дітей постійно чогось повчали, обмежуючи будь-які прояви їхньої вільної особистості.

Герцогиня говорила Алісі багато моралей: "Любов єдина крутить світом!..

До задуму написати "Алісу в Країні Див" автора підштовхнув випадок на прогулянці. 4 липня 1862 р. професор Доджсон вирушив кататися човном у товаристві дочок декана свого коледжу. Серед трьох дівчат була десятирічна Аліса. Вона звернулася до професора з проханням розповісти казку. І Доджсон тут-таки вигадав історію про те, як сама Аліса нібито потрапила до підземної країни, де з нею трапилося чимало незвичайного. Повернувшись додому, Доджсон занотував у блокноті основний сюжет казки...