У повісті-казці "Аліса в Країні Див" є критика не тільки "вікторіанської" освіти, моралі, виховання, політики, а й системи судочинства. У казковій формі за допомогою цілого ряду комічних прийомів письменник висміює безглуздість судового процесу, що здійснюється не задля захисту прав і свобод, а в чиїхось дріб'язкових інтересах. Усе, що відбувається в судовій залі, виходить за межі будь-якої логіки. Тільки Аліса, єдина серед присутніх, зберігає здоровий глузд і критичний погляд на події. На відміну від суддів-"птахотварів", Короля й Королеви, Аліса має високі моральні якості, відчуття внутрішньої свободи та власну гідність. Тому дівчинка раптово знову виростає вже без допомоги будь-яких чарівних предметів. Героїня не підкоряється ніяким обмеженням і дурним приписам. Розпочавшись як цікава літературна гра, казковий сюжет поступово перетворився на моральне випробування Аліси, яка залишається сама собою й зберігає людяність і свободу.