Герберт Джордж Уеллс — Чарівна крамниця

За словами продавця, до крамниці могли потрапити лише слухняні діти. Джіп був вихований, не набридав батькові проханнями завести його до крамниці, розумів, що у них немає грошей на усі фокуси. Хлопчик мовчав і виявляв свій захват поведінкою. Хлопчик, перед яким зачинилися двері крамниці, був примхливим, неслухняним, нечемним. У творі про нього сказано так: "…маленьке біле личко, бліде від ласощів та всіляких смачнющих-пресмачнющих страв і перекривлене від повсякденних примх – одне слово, личко жорстокого маленького егоїста, який шкріб нігтем зачаровану шибку".

Оповідачем у новелі виступає батько, бо він був безпосереднім учасником подій, описує свої враження і відчуття. Читач бачить усе його очима. Проте, батько – це дорослий, який перестав вірити в дива. Він і не думав, що в крамниці може бути стільки чарівних речей, перетворень і див. До всіх чарів він відноситься з недовірою. Між батьком і сином хороші стосунки, вони довіряють одне одному, Джіп слухняний, усе розуміє і не вимагає надто багато...

Крамниця відкрила місце свого знаходження завдяки волі Джіпа. Батько весь час проходив повз неї або бачив її з іншого боку вулиці. Джіп взяв батька за палець і повів до вітрини: "не зайти з ним туди було неможливо".

З одного боку, вони для нього напрочуд привабливі (він піклується про сина, вірогідно, що десь глибоко в його душі ще живуть спогади про власне дитинство), але з іншого — він сприймає їх як дрібниці, як знаряддя для фокусів. Тобто для дорослої людини вони вже втратили колишню принадність і чарівність.)

Джіп вірив у все, що відбувалося в крамниці, він був захоплений побаченим, але відкрито не говорив про це. Та достатньо було побачити його погляд, вираз обличчя, щоб зрозуміти: тут йому дуже подобається, він щасливий.

Для Джіпа фокуси були не лише розвагою, а й доказом справжніх чарів. Хлопчик зовні спокійно сприймав побачене, але в душі радів, це було видно по його погляду. "Джіп якусь мить мовчки дивився на мене, так само не кажучи ні слова, потім згріб усі чотири кульки, знов узявся про всяк випадок за мій палець і приготувався дивитись, що ж буде далі."; "Хлопчик говорив дуже мало, але очі його були красномовні. Красномовні були і його руки, що тримали біля грудей покупки. Джіп стояв невимовно схвильований. Так, це були справжні чари."; "— Ой, татусю! — вигукнув Джіп" (коли побачив лицарські обладунки).

Погляди Джіпа і батька протилежні, бо дитина готова сприйняти будь-яке диво, у її уяві оживають речі, хлопчик захоплено сприймає таємничі ігри, включається в них, має свої маленькі таємниці. Батько Джіпа реалістично дивиться на події, життєві явища, речі, не розуміє фантазій сина, ревнує, намагається привернути увагу й прив'язаність сина. Джіпа нічого не насторожує, він радіє, вірить у те, що відбувається. Його ж батько намагається зрозуміти, як влаштовано все у крамниці, не може побачити дива у всій повноті.

У новелі показане хитромудре переплетення реального та фантастичного. Реальними є прогулянка батька з сином, відвідування крамниці, любов і потяг дитини до таємничого, цікавого, багата фантазія хлопчика. Фантастичними є різні чудеса і перетворення в крамниці, участь Джіпа у цьому. Елементи фантастики створюють атмосферу таємничості, примушують задуматися, де проходить межа між реальним і фантастичним, бо дивовижний світ чарівництва відкривається лише тим, хто має багату фантазію.

Ця художня деталь – батьків палець, на який він мовчки тисне. Поряд пальчик самого Джіпа, яким він показує на "чарівні речі" у вітрині.

"Звідкись з'‎явився чоловік, вочевидь господар". Немає точної вказівки, що це господар крамнички. З'‎являється він несподівано, невідомо звідки. Оскільки герої потрапили в чарівний світ, то ефект чарівності необхідно підтримувати. При цьому неважливо, чи дійсно цей химерний чоловік є господарем. Важливий його зовнішній вигляд: "дивний, блідий, з темним волоссям. Одне вухо було у нього довше за друге, а підборіддя ну чистісінько як ніс черевика", "розчепірив свої довгі чарівні пальці на склі прилавка".