Шолом-Алейхем — Пісня над піснями

Найзаповітніша мрія Шимека – "знятися з Бузею за допомогою кабали у височінь, до хмар і ще вище хмар, і полетіти з нею ген-ген далеко за океан".

Шимек був вражений її красою, бо дівчина виросла і стала ще краща. Висока і струнка, гнучка і сповнена принади. Очі – такі самі гарні, сині очі з "Пісні пісень". Тільки більш замислені, ніж колись. І дружня вона, люба, близька, привітна і тиха, мов голубка, цнотливо-тиха. Шимек хотів поговорити з Бузею, та не було змоги залишитися наодинці. Хлопець відчув гнів на самого себе і на ті мрії, дурні, хлоп'ячі, золоті мрії, задля яких покинув батька й матір.

Шимек повернувся зовсім іншим. До від'їзду він усвідомлював себе невіддільним від навколишньої природи: "Я бачу небо, відчуваю теплий вітрець, чую, як пташки щебечуть, і цвірінькають, і літають на д нашими головами. Це наше небо, наш вітрець, наші пташки – все наше, наше, наше!". Після повернення він запитує себе: "Де подівся мій колишній молодий, свіжий, ясний, пахощами пройнятий світ з "Пісні над піснями"?". До від'їзду він розумів усі порухи душі Бузі, усі її думки, відчував її настрій...

Шимек відчув ревнощі. Він нарешті зізнався сам собі, що кохає Бузю не як сестру, і вирішив освідчитися їй та з'ясувати, чи вона його любить, чи кохає нареченого.

Дивлячись на Бузю, Шимек згадував "Пісню пісень": "Я дивлюсь на Бузю і згадую "Пісню пісень", яку вивчав перед пасхою з учителем у школі, згадую стих за стихом: "Прекрасна ти, подруго моя, — о, яка ж їй гарна! Очі твої, як у голубки, волосся — мов стадо кіз, що зісковзують з гори Галаадської, зубки в тебе — мов отара білих ягнят, що з річки виходять, одно в одно, губки — пурпурова стрічка, мова твоя, як мед, солодка". Скажіть мені, будь ласка, чому, коли дивишся на Бузю, мусиш згадати "Пісню пісень?" Чому, коли вивчаєш "Пісню пісень", спадає на думку Бузя?".

Підрісши, Шимек покинув батьків і Бузю, бо хотів продовжувати вчитися. Він розійшовся з батьком тихо, не сварившись. Шимек порушив його завіти, бо хотів іти своєю дорогою. Спочатку батько гнівався, казав, що ніколи не простить його, хіба що на смертному одрі. Згодом він простив сина, висилав гроші, але його листи були холодними. Якось батьки повідомили Шимеку, щоб він приїхав додому, бо Бузя заручилася і в суботу після зелених свят буде весілля. Звістка про весілля Бузі збудила Шимека, і він негайно поїхав додому.

Життя, відтворене в романі, з одного боку, сповнене романтики й щирих почуттів, а з іншого – важке й жорстоке. Поява Бузі в батьків Шимека пов'язана з безглуздою та трагічною смертю батька. Шимек згадує вірші з "Пісні пісень", дивлячись на Бузю, але їхній роман завершується трагічно. Любов Суламіф з давньої біблійної поеми долає всі перепони. А любов Бузі? Вона виходить заміж за волею бабусі й дідуся, ламаючи своє життя й життя Шимека.

У творі зображено святкування свята Пасхи, коли дітей вдягають у царське вбрання, щоб усе на них мінилось, блищало і шелестіло. У переддень свята мати дала дітям горіхи, але наказала, щоб перед пасхальною вечерею вони не сміли лузати горіхи. Під час вечері родина їсть мацу – прісний хліб.

Шимек ходить з батьком до синагоги, знає напам'ять рядки з "Пісні пісень". У синагозі батько Шимека читає кадиш по синові Бені. На свято Пасхи уже дорослий Шимек описує, як кантор Мейлах співає, як постарів рабин. Перед Зеленими святами малі Шимек і Бузя йдуть по зелень, щоб прикрасити хату.

У творі поєднались ознаки ліричної повісті та роману. "Пісня над піснями" Шолом-Алейхема – яскравий зразок ліричної прози. Епічні елементи (події, характери) ніби розчиняються в потоці почуттів, настроїв і асоціацій розповідача. У сюжеті поєднуються дві лінії: 1) зростання й становлення героїв; 2) історія їхніх стосунків, плин почуттів. Письменник визначає жанр свого твору як юнацький роман.