Шимек був вражений її красою, бо дівчина виросла і стала ще краща. Висока і струнка, гнучка і сповнена принади. Очі – такі самі гарні, сині очі з "Пісні пісень". Тільки більш замислені, ніж колись. І дружня вона, люба, близька, привітна і тиха, мов голубка, цнотливо-тиха. Шимек хотів поговорити з Бузею, та не було змоги залишитися наодинці. Хлопець відчув гнів на самого себе і на ті мрії, дурні, хлоп'ячі, золоті мрії, задля яких покинув батька й матір.