Автор Невідомий — Міф про Дедала та Ікара

Міф про батька-винахідника і сміливця-сина через століття став свого роду попередженням для тих, хто не вміє реально оцінювати свої сили, але поряд з цим – і образом мрії. Ікар прославився, як перший, хто ризикнув піднятися до сонця. Він не послухався батька і вирішив злетіти набагато вище, до сонячного світила. Воно розтопило віск, і хлопець розбився, впавши у морські хвилі. На мою думку, його прагнення злетіти вище – це прагнення досягти високої мети, побачити сонце...

На острові Крит Дедал кував зброю, яка приносила успіх у бою чи на ловах; вирізував на радість усій царській родині дерев'яні ляльки, що самі рухались, наче живі; а для покоїв пишнокосої царівни Аріадни вирізав із мармуру рельєф, на якому були зображені в танку юнаки й дівчата. Також Дедал зробив палац Лабіринт для Мінотавра (мав тіло чоловіка, а голову – ніби в бика). У цьому палаці покої та переходи були такі поплутані й начебто схожі, що ніхто не міг знайти з нього виходу.

Дедал був славетним скульптором, будівничим, різьбярем, винахідником різних інструментів. Саме ймення Дедал з грецької означає робити по-мистецькому. Люди говорили, що сама Афіна Паллада навчила його різних ремесел. Дедал зводив великі палаци і храми, що вражали всіх своєю стрункою будовою, а для тих палаців і храмів сам різьбив із дерева постаті безсмертних богів, такі гарні, що потім люди століттями дбайливо їх зберігали...

Батько наказував Ікарові не підніматися дуже високо, бо "…сонце там палюче, воно розтопить віск – і пір'я розсиплеться". Також батько попереджував сина, щоб той не летів низько над морем, бо хвилі можуть намочити пір'я. Дедал говорив: "Треба триматися середини, запам'ятай це, Ікаре, тільки середини. Будь слухняний, не шукай власної дороги, а лети просто за мною".

Дедал – символ неперевершеної майстерності, а Ікар – символ прагнення до подвигу, бо він перший відчув радість польоту і бажання летіти новим шляхом. Дедал та Ікар – волелюбні, сміливі та відчайдушні люди, які посміли у мріях і в реальності дорівнятися до безсмертних богів – піднестися у небо, як птахи.

Дедал сумував за Батьківщиною, тому що не міг її забути. Він був нащадок царського роду, був вільний, а на острові Крит почувався рабом.

Дедал вирішив змайструвати крила, бо це був єдиний спосіб втекти з острова Крит, адже цар Мінос не відпускав його на батьківщину. Митець знав, що Мінос ніколи його не відпустить і що ніхто, боячись царського гніву, не допоможе йому втекти, а варта впіймає і приведе назад до палацу. Дедал почав робити крила для себе і сина Ікара. Життєвої точності надає розповіді такий опис: "Тепер увесь вільний час Дедал робив із пташиного пір'я великі крила...

Чому, на вашу думку, саме він, а не його батько, який змайстрував крила, став уособленням мрії людства про політ?

Із пташиного пір'я й воску Дедал зробив для себе та свого сина Ікара великі крила, на яких вони піднялися в небо. У захваті, забувши батькову пересторогу, Ікар полинув вище, аж до сонця. Віск на його крилах розтанув, і юнак загинув, а нещасний батько не зміг його врятувати…

Ікар забув батькову пересторогу тому, що він відчув радість вільного польоту, відчув присмак свободи, волі і незалежності.

Цар Мінос прийняв Дедала з радістю, загадав йому багато роботи, згодом одружив його і в сім'ї Дедала народився син.