Мольєр — Міщанин-шляхтич

Мені найбільше запам'ятався епізод, коли пана Журдена посвячують у мамуші. Він мало не божеволіє від щастя, бо збувається його мрія стати дворянином. У цьому епізоді його манія доходить крайньої межі, і вся безглуздість його намагань і моральна потворність виявляються тут в особливо яскравій формі. Комічну церемонію проводять "турки", найняті Клеонтом, і він сам, вдаючи сина турецького султана. Найсмішніше те, що турки під музику б'ють пана Журдена ціпками, а той мовчки терпить і зовсім не здогадується, що відбувається насправді.

У своїй комедії Мольєр висміює бажання пана Журдена видавати себе не за того, ким він є насправді, його прагнення вибитися у дворянина і безглузду поведінку та необдумані вчинки. Також автор комедії висміює надзвичайну довірливість пана Журдена. В образі графа Доранта Мольєр висміює підлабузництво, лицемірство, в образах вчителів – зажерливість.

Після вивчення твору Мольєра, я зрозумів, що не потрібно приховувати своє справжнє походження і видавати себе за того, ким ти не є насправді. Здобувати знання потрібно, насамперед, для власного розвитку, а не для того, щоб на когось справити враження чи тому, що всі так роблять. Гроші нічого не варті, коли людині бракує освіти, виховання, розуму, поваги від інших. На прикладі Клеонта і Люсіль автор показує, що справжнє кохання долає усі перешкоди...

Образи дворян графа Доранта та маркізи Дорімени яскраво засвідчують лицемірство, продажність, моральну ницість того зовні вишуканого, освіченого, блискучого аристократичного світу, до якого так прагне потрапити пан Журден. Граф Дорант, збіднілий дворянин-пройдисвіт, збирається за рахунок Журдена влаштувати свій шлюб з маркізою Доріменою...

Образи Ніколь та Ков'‎єля є художньою опозицією до представників пихатої і чванливої дворянської знаті й недалекоглядного міщанства...