Мені найбільше запам'ятався епізод, коли пана Журдена посвячують у мамуші. Він мало не божеволіє від щастя, бо збувається його мрія стати дворянином. У цьому епізоді його манія доходить крайньої межі, і вся безглуздість його намагань і моральна потворність виявляються тут в особливо яскравій формі. Комічну церемонію проводять "турки", найняті Клеонтом, і він сам, вдаючи сина турецького султана. Найсмішніше те, що турки під музику б'ють пана Журдена ціпками, а той мовчки терпить і зовсім не здогадується, що відбувається насправді.