Янгол, викачаний у багні, якого тримають у курнику, наче свійського птаха, якого таврують і вимагають від нього негайних чудес, а потім виганяють віником із дому, – стає в цьому міфі символом абсурдності людського буття. Останній епізод оповідання ніби повертає читача до початку розповіді – ангел з'явився серед людей, брьохаючись на землі у багнюці, а покинув їх, злетівши в небо на оновлених крилах. Так образ ангела в оповіданні набуває символічного значення можливих позитивних змін, які приведуть людство до духовної досконалості, морального відродження і повернення до вічних цінностей.