Михайло Лермонтов — Герой нашого часу

Мета автора — якнайглибше і всебічніше показати свого героя. Звідси й особливості композиції: відсутність єдиного сюжету, "епізодична уривчастість" частин, порушення хронологічної послідовності в їх розташуванні, наявність у романі трьох оповідачів: автора, Максима Максимича і самого Печоріна...

Так, можна: він усвідомлює те, що народився для якоїсь мети, відчуває в душі великі сили. Але ані мети, ані предмета, на який потрібно ці сили спрямувати, герой не знайшов. Саме тому Печорін руйнує все навколо себе.

Герой стверджує, що "краща половина душі" його — зсохлася, випарувалася, померла. Він хотів любити весь світ — його ніхто не зрозумів. Він відчуває в собі сили, а не знає для чого. Все його життя — активний пошук сфери застосування цих сил і безрезультатний пошук мети життя.

У Печоріні приваблюють насамперед його незвичайність, самобутній характер, критичний склад розуму, здатність тверезо оцінювати не тільки чужі, але і свої вчинки, сила і незалежність, здатність нічого не сприймати на віру. У нього широкий світогляд. Печорін одержав гарну освіту. Він, безсумнівно, вищий за те середовище, з яким змушений спілкуватися, тому нехтує світом, бачить його вульгарність, вузькість інтересів, лицемірство...

Печорін — самотній бунтар проти засад та законів суспільства, до якого належить. Він вигнанець, який страждає, постійно аналізує свої вчинки, невдоволений собою. Його кохання має трагічний відтінок.