Мета автора — якнайглибше і всебічніше показати свого героя. Звідси й особливості композиції: відсутність єдиного сюжету, "епізодична уривчастість" частин, порушення хронологічної послідовності в їх розташуванні, наявність у романі трьох оповідачів: автора, Максима Максимича і самого Печоріна. Спочатку ми довідуємося про героя від простої людини, що не розібралась у його складному характері, — Максима Максимича ("Бела"); потім слово бере автор, що набагато краще розуміє Печоріна ("Максим Максимич"); нарешті, оповідачем стає сам герой ("Княжна Мері", "Тамань") — його сповідь розставляє всі крапки над "і", тому що вона щира та відверта.
Усе складно й водночас просто, логічно, зв'язно.