У Печоріні приваблюють насамперед його незвичайність, самобутній характер, критичний склад розуму, здатність тверезо оцінювати не тільки чужі, але і свої вчинки, сила і незалежність, здатність нічого не сприймати на віру. У нього широкий світогляд. Печорін одержав гарну освіту. Він, безсумнівно, вищий за те середовище, з яким змушений спілкуватися, тому нехтує світом, бачить його вульгарність, вузькість інтересів, лицемірство. Тому Григорій Олександрович залишається чужим у "водному суспільстві", відмовляється від маленького благополуччя заради великих, хоча і неясних цілей. Ці риси характеру приваблюють у Печоріні.
Відштовхують його холодність, індивідуалізм, егоїзм, небажання шукати компроміси з іншими людьми, у яких він часто бачить лише засіб досягнення своїх цілей (його "роман" із княжною Мері). Багата натура Печоріна не знаходить свого місця, він "кипить у дії порожній", граючись чужими життями. Не тільки епоха, але і він сам винний у тому, що виявився "зайвою людиною" і несе нещастя тим, з ким зіштовхує його життя.