Лев Толстой — Війна і мир (том 2)

Як людина серйозна і мисляча, князь Андрій з великою відповідальністю поставився до державної служби. Але Аракчеев відхилив його проект військової реформи, тому що інший, набагато гірший, було вже ухвалено, а в комісії Сперанського сутність справи підмінювалася формою... Князь Андрій вважав роботу там "марною" і відмовився від неї.

Письменник вважав, що справжнє життя людей з їх турботами про здоров'я, про виховання дітей, з їх особистими і службовими інтересами проходило незалежно від політики, взаємин російського царя і Бонапарта. Але життя незабаром покаже, що це не так. Події 1812 року, показані в третьому томі роману, перевернуть життя людей, у тому числі і тих, хто був дуже далекий від політики.

Л. Толстой підкреслював "плинність" людських характерів: "Людина тече, — і в ній є всі можливості: була дурна, стала розумна, була лиха, стала добра і навпаки. У цьому велич людини" ("Щоденник").

У другому томі роману розкривається "діалектика душі" героїв Толстого. Досить згадати "пошуки думки" князя Андрія, шлях духовних шукань П'єра, "зраду" Наташі, щоб зрозуміти, що, на думку письменника, людина непередбачувана — у цьому і сила її, і слабкість.