Л. Толстой підкреслював "плинність" людських характерів: "Людина тече, — і в ній є всі можливості: була дурна, стала розумна, була лиха, стала добра і навпаки. У цьому велич людини" ("Щоденник").
У другому томі роману розкривається "діалектика душі" героїв Толстого. Досить згадати "пошуки думки" князя Андрія, шлях духовних шукань П'єра, "зраду" Наташі, щоб зрозуміти, що, на думку письменника, людина непередбачувана — у цьому і сила її, і слабкість.