для озерних мавок... Пізнього літа моменти,
коли теплий серпень смакує вином...
Жах перед рубанком, що теше тобі труну...
Світла туга за життям...
Коли ж твоє серце стогне,
підеш за його здоров'ям аж на той світ
і вже не повернешся...
____________________
Пізнє літо, як і осінь – це своєрідне підбиття підсумків, але серце поета, незважаючи на красу природи, страждає від недосконалості земного життя, тому надіється, що лише в іншому світі воно заспокоїться.
105) Поезія
Мовила: "Ні, сьогодні ні, нехай вже згодом,
нехай вже згодом, хай пізніше, хай пізніше!"
Він відповів: "Так, ти віддаляєшся від мене,
адже ти йдеш попереду поета,
і навіть одяг Вільяма Шекспіра
був з гардеробу Гамлета..."
____________________
Натхнення для поетичної творчості неможливо пояснити, поет виконує своє призначення майже підсвідомо, навіть є вислів, що рукою поета водить Бог. Цю думку автор висловив трохи інакше, назвавши натхнення не Музою, а просто словом "поезія".
106) Возлюби
Недосконалість країни –
як і недосконалість народу,
що лише на колінах учиться.
Возлюби їх за це іще більше,
адже сильнішою за все є лише одна Любов,
як сильнішим за всі хрести є лише один Хрест.
____________________
Любов Ісуса Христа є прикладом для всіх, особливо для поетів...
107) Сосна
Яка ж гарна та сосна звичайна
на пагорбі твого дитинства,
до якої ти сьогодні знову завітав...
Під її шумом згадуєш своїх померлих
і думаєш, коли прийде і твоя черга.
Під її шумом здається, що ти
вже дописав свою останню книгу
і мусиш тепер мовчати та плакати,
аби твоє слово – виросло...
А що було твоє життя? Залишав знайоме ради незнайомого.
А чим була твоя доля? Усміхнулась тобі лише раз,
та й то тоді, коли тебе не було вдома...
____________________
Призначення поета – вдосконалювати своїм поетичним словом людей, а значить, вдосконалювати навколишній світ, але коли те вдосконалення станеться – невідомо, тому поету залишається лише "мовчати та плакати", тобто продовжувати творити.
108) Захмарилось
Черствість, безнадія, втома, індиферентність...
Чотири категорії, п'ята – порожнеча...
І для чого тоді питати,
в чому сенс людського життя,
якщо ми тут – ненадовго?
Капля роси, жінка, очеретянка,
котра насміхається над іншими птахами,
приятелі, заздрість (котра колись давно
танцювала цілу ніч в місячному світлі
і мала черевички з такого ж срібла),
кохання, книга, мелодія:
ні, тобі це все вже нічого не говорить...
____________________
У поетів теж бувають періоди безнадії, коли мінусові категорії життя породжують лише песимізм. Але навіть в похмурому (захмареному) стані творець не може забути про красу природи та кохання...
109) Без назви ІІІ
Джуліо Бартошеку
Роздвоєна свідомість заступила тобі шлях
до життя в'язнем свободи без Бога.
Все для тебе тепер видимість, а не одкровення;
видіння, а не розуміння;
вираз, а не висловлювання, буденність...
Ці підказки серця є головними для душі,
для гармонії, котра б не годувала божевілля...
____________________
Свобода без Бога (тобто без любові, справедливості, доброти) веде лише до хаосу, в тому числі й творців духовної роботи.
110) Тест ІІІ
Кругове затемнення...
І Ерос – як повернення...
Меланхолія – наче стан,
що має щось у вічному,
застигне шаленіючи...
Це потім – наче біль,
що буде навіть в небі...
____________________
Герою притаманна меланхолія (сумний стан поетичної свідомості), котра тотожна болю душі, тобто шаленству...
111) Курка
Самі по собі відкриваються двері
перед ангелом... Іноді це знову курка,
яка заходить з заднього двору в кухню
і дивиться на всіх присутніх так прискіпливо,
що жоден з них і не чекає, що з того вийде,
а швидко хреститься, згадавши про оберіг...
____________________
Іноді прості речі, зокрема поведінка домашньої птиці (яка часто нагадує крилатого ангела) можуть навіяти людям містичний жах. І тоді вони згадують про Бога, точніше, про хрест, який начебто оберігає від злих сил.
112) Ніч
Ні, Гомер перед своєю Оленою
не був таким нещасним, бо він любив,
і любив він не так саме кохання,
як красу в коханні. Ні, Гомер
перед своєю Оленою не був нещасним,
як ти, котрий закохався в ту,
що несе своїм коханням пелену для всіх живих...
____________________
Герой порівнює жінку, в яку закохався, з прекрасною Оленою, героїнею епічної поеми "Іліада". В ту Олену закохувалися багато чоловіків, що й служило їм приводом воювати один з одним. Звичайно, без кохання життя не має ніякого смислу, але дуже часто поряд з коханням крокують і нещастя...
113) Безперечно
Священник звертається до імені Бога,
ми теж до нього звертаємось.
Триває це дійство вже цілі століття,
і здійснення цього божевільного рішення
веде до увічнення гордості.
Але, безперечно, когось вже обрали,
щоб почистити обладунки Михаїла-Архангела...
____________________
Іронія автора по відношенню до постійних війн між людьми, на жаль, актуальна, так само, як актуальна іронія по відношенню до слави та гордості, отриманої під час цих воєн. І Архангела Михаїла, котрий вважається охоронцем від великих бід, часто зображують в обладунках, схожих на обладунки бога війни Марса.
114) Смерть
Вже знову вона обходить свої володіння,
наче повітря, насичене водою в кузні коваля,
або наче повітря біля пивоварні,
коли там вариться солод...
Добре бачу, як вона вирізує орнамент
чорним діамантом Адамовим
на прозорому склі незайманості...
____________________
Образ Смерті кожна людина уявляє по-своєму, у автора – саме такий символічний погляд на цей містично-міфологічний персонаж, котрий замість коси тримає діамант. А згадка про Адама є наче натяком на те, що перші люди, Адам і Єва, покохавши один одного, стали смертними, тобто змушені були піти з вічного Раю...
115) В небутті
В широкому небутті, неначе в товстезній книзі,
розповідається про втрачений ліричний вірш
невідомого автора –
ми, які лише потіємо замість того, щоб плакати,
ми, які говоримо, що потіє ридаючий камінь,
згадували сьогодні про того, котрий втопився,
коли він вчився плавати, щоб не втопитися...
За вікнами поки що парк, котрий вдруге здається штучним,
повертаючи своїм зеленим носом за рукавом вітру,
а потім дивився на нас очима омели...
____________________
Небуття для поета – це коли він створює непотріб, бо такий поет схожий на омелу, котра паразитує на інших деревах.
116) Тріск вночі
Чув одного разу вночі,
як від морозу тріснув горіх.
Тріснув, неначе шрапнель
під час завоювання Вавилону,
шрапнель, котра розірвалася щойно...
З будинку вибіг господар, зі стайні – кінь,
а мені привиділось, наче відкрив
білу книгу на позов до совісті...
Ми навіть не знаємо,
а потім – прикро вражені...
____________________
Потріскування дерева від морозу нагадує постріли, але в кожної людини ті постріли викликають свої асоціації. Поету вони нагадали про Совість, якою більшість людей нехтують аж з часів Вавилону. Бо більшість людей не знає історії, вони лише дивуються, коли знову трапляється трагедія.
117) Не розумію
Поет і гіпербола кажуть...
Що життя споглядальне
не може бути життям діяльним!
Не розумію! Що він мав на увазі?
Те, що вчинок щось засвідчує,
а дар буває тільки пошаною?
Я, наприклад, колись у Греції
усвідомив свою смертність
тільки тому, що захотів дружину Бога...
Але ми це пропили з Марлоу...
____________________
Автор не розуміє, чому діяльність поета, яка є споглядальною (в процесі) цінується менше, ніж життя діяльне, тобто коли виробляється якийсь фізичний продукт. Кіношний детектив Марлоу теж, як і поет, бачив недосконалість людського суспільства і не боявся про це сказати.
118) Все
Рудольфу Гавелу
Небуття існує саме по собі,
але без довіри до самого себе,
демонструє свою чуттєвість,
видиму в бутті і невидиму в житті...
Найглибшим місцем в душі є безодня,
що лукаво відлунює знову і знову...
____________________
Вічні філософські поняття про буття та небуття неможливо пояснити просто і легко. Синонімом слова "небуття" є слово "ніщо", яке часто має реальну видимість в матеріальному світі, але в духовному світі нічого не значить.
119) Колись
Колись гість, потім чужинець, нарешті нетерпеливий фантом,
я завжди хотів впевненості в житті,
принаймні для тих, кого я кохаю.
Але яким би диким не було моє кохання до них,
я торкався до них тільки ранами...
О мої докори, ви такі старі, але завжди свіжі,
Як тоді, коли біля якогось невимовленого пагорба
я вдихав листочок полину в найвищому стані журби,
поки місяць крутився китайською стіною в імператорській голові!
____________________
Докори сумління по відношенню до своїх близьких є нормою для чутливої душі поета, адже його рідні змушені переживати всі біди, які переживає поет у своєму серці, бо поету завжди болять біди народів, які страждають через нерозумних правителів (імператорів старих чи нових).
120) Сліпці
Дивовижне, захоплююче світло, подібне до того,
під час якого Понтій Пілат дозволив побачити нам
портрет Ісуса Христа...
Ані хмаринки, ані жодного затемнення,
такого бажаного для нас,
бо тільки темрява нам очі відкриває...
____________________
Вираз "бо тільки темрява нам очі відкриває..." означає, що тільки трагедії примушують людей побачити свої гріхи, бо справжнього світла, як і правди Ісуса Христа, вони часто не бачать, засліплені матеріальними благами земного життя.
121) В тобі
Немає виправдань, бо воно – незрозуміле
бо воно – в тобі:
бо не можна побачити свої гріхи,
як не можна побачити на сонці плями.
Так само і дорога на Дамаск
вона – в тобі...
____________________
"дорога на Дамаск" – це завоювання міста Дамаска різними правителями в різні часи, тобто скоєння злочину, порушення Божих заповідей. Цьому немає виправдання, але людство знову й знову повторює свої помилки, бо не хоче їх розуміти, а лише виправдовується тим, що і на сонці є плями...
122) Побачена
Побачена в швидкості,
коли тінь сприймається за істину...
Але насправді була красивою
і була простоволоса,
простоволоса, як Ангел,
який забув десь голову
і загубив капелюшок...
____________________
Іноді людина, яку ми бачимо всього лише одну мить, запам'ятовується нам якоюсь внутрішньою, ангельською красою...
123) Тест IV
Безсоння, докори сумління, незрозумілий страх,
блукання будинком, де немає ні вікон, ні дверей,
блукання там, де закінчується надія і починається крах...
Але вгорі над тобою – безмірне сяйво ночі,
переповнене радістю, переповнене саме собою,
і це сяйво видніється навіть в тіні найменших зірок...
Бог надихає, вірш – створюється.
____________________
Щоб творцю створити щось суттєве, треба багато обдумати, пережити, перестраждати...
124) Діти
Їржі Брдліку
Є діти...