але самостійно, хоча я й сумніваюсь, що ви це зможете зробити,
бо тільки Бог нам підказує, як далі чинити...
І та моя родинка на шиї, про яку ви
того разу дуже красиво..."
____________________
Романтичні строки старого любовного листа зворушили почуття героя, бо всі закохані в своєму прагненні до ідеального спираються на поняття Божественного та Прекрасного...
87) Пісня опівночі
Бернс був правий... Але я переконаний,
що жодної жінки уявити не можна
ані з прочитаних книжок, ані з реальності.
Бо вона просто існує. І лише завдяки їй
чоловіки бувають схожі на вбивць,
котрі втрачають всі свої королівства
заради діамантів корони її величності...
____________________
Незбагненність такого великого почуття, як кохання, прагнення зрозуміти таємницю коханої людини часто змушує людей здійснювати вчинки, безрозсудливі з точки зору людської логіки. І згадка про поета Роберта Бернса була не випадковою, адже Бернс ставив кохання вище людських і церковних законів – як у власному житті, так і в житті своїх ліричних героїв.
88) Принцеса асфальту
Ця жінка знаходиться там, де світ є світом, бо вона
переступає з ноги на ногу, щоб зігрітися...
Так само переступає-коливається зірка Еддінгтона Артура,
але тільки до тих пір, поки не знайде рівновагу...
Та перша заломлює капелюха, щоб ніхто не бачив її очей,
та друга дивиться прямо, щоб ніхто не заглянув до її очей...
____________________
Вираз "принцеса асфальту", ймовірно, означає те ж саме, що й "діти асфальту", тобто незалежна міська молодь, яка часто кидає виклик законсервованому суспільству, протестуючи проти законів цього суспільства своєрідною поведінкою. "Друга дивиться прямо" – тобто дивиться в напрямку до свого ідеалу, до якого завжди прагне справжня принцеса.
89) Домівка
Мучишся іноді, чому віддати перевагу,
душевному чи матеріальному,
а потім відчуваєш, який ти одинокий,
коли відділений від близьких лише стіною...
І так триває цілу ніч – аж до самого ранку,
а потім твоє миле трирічне дівчатко
вже дістане до ручки й відкриє двері...
Як це гріє, як це гріє, адже насправді
Ангел означає – матеріальне послання...
____________________
Люди живуть в матеріальному світі, і величезну радість їм приносить не тільки духовне усвідомлення любові до рідних, але й фізичні (матеріальні) відчуття – коли бачимо своїх рідних на власні очі, відчуваємо їх руками, торкаємось до них лицем, устами.
90) Вони мають...
Вони мають свої спогади, котрих не маю я;
я згадую щось, а вони не можуть це згадати,
Але зрештою – все байдуже: бо мова йде про мертвих...
І всі ці зітхання в невблаганній тиші –
коли за органом немає органіста...
____________________
"В невблаганній тиші" – це символічний образ байдужості людей до закликів поета, бо "мертві" люди – то перш за все мертві душею люди...
91) Без назви ІІ
Кажуть, що валуни друїдів можуть рухатись.
Але краса жінок, судячи з їх кроків, набагато жорстокіша.
З розбитим серцем поет пише про це в своїх віршах,
пише світу, котрий з обуренням слухає
про пригоди та земні відстані
і вперто зневажає та принижує саме чудо...
Гордий дух не може бути трагічним духом.
____________________
Поклоніння зовнішній красі жінок чи силі язичницьких ідолів – це вибір слабких духом, бо сильний дух (гордий дух) відкидає поклоніння і цінує глибину духовної краси, котра часто буває невидимою.
92) Падіння
В кожній книжці є місце, де жінка,
котру ми хотіли б поцілувати,
ховає в куточках очей бажання пристрасті,
а ми, ніби перед стратою
з зав'язаними очима...
В кожній книжці є таке місце,
де ми любимо гріх.
Це не завжди – нещасливе кохання.
О, я знаю, що кров теж загорається...
Книги про секс... Але сни – не можна трактувати...
____________________
Слово "гріх" різні люди тлумачать по-різному, і слово "кохання" теж кожен розуміє по-своєму. Тілесне кохання не може бути приємним без душевної симпатії, але кожна людина має свій рівень душевного розвитку.
93) Тест ІІ
Радовану Лукавському
Бачимо це щодня: воїни напувають коня
з гробів святих... І справді, природа –
наче недбала... От прямо зараз
пролетіла сова і тихо промайнув сич,
і квіти терену повернуті до далеких зір,
і діти тут є, і матері, і навіть п'яниця,
котрий запізнився на церковне богослужіння,
іще багато чого іншого, наприклад, біль
і запах вересу в урочистому дзижчанні останніх бджіл...
Іще багато чого іншого, хоча й незначне,
але все рівно цей світ буде знищено, він сам іде до знищення,
тому що чортеня Максвелла виросло в демона,
і наука, можливо, скоро побудує модель Бога...
____________________
Назва вірша свідчить про те, що він наче тестує сучасний світ, в якому ми живемо. І в цьому світі наука служить не для блага людства, а для його знищення, тому що божественну мудрість святих отців люди перевернули так, що вона служить для озброєння та війн – "воїни напувають коня з гробів святих..."
94) Тіло жінки
Всі мої слова, знищені чарами твоєї наготи,
говорять про жіноче тіло... Усвідомлюючи свою красу,
закликаєш мою німоту
до журби, до пісні, до обожнювання, до ворожіння,
але варто додати й те, чого не вистачає –
жагучої пристрасті, сліпого бажання...
Кожне кохання – нещасне по-своєму.
____________________
Автор не перший оспівує жіноче тіло, бо ще стародавні греки створювали скульптурні шедеври своїх прекрасних богинь. Але, звичайно, не тільки тілесні жадання надихають різних майстрів на зображення оголеної жіночої фігури, а й високі духовні почуття, особливо почуття кохання.
95) Ти це знаєш, Боже!
Ти це знаєш, Боже: як радість і горе з'єднані.
І навіть не в того, хто абсолютно всіма покинутий:
людьми, речами, тваринами, привидами,
а в того, хто сам із собою говорить,
але говорить він не тільки для себе!..
____________________
Бог, звичайно, все знає, бо саме Бог водить рукою поета, але на землі радість і горе часто крокують поряд.
96) Четвертий місяць року
Квітневий туман. Єдиний промінчик сонця,
блідий та невпевнений, наче посох сліпого,
що намацує собі дорогу, але вже сильніший,
ніж тиждень тому. Холодні руки, тепле серце...
Ти теж уже більше, ніж знаєш... Але це – все...
Якщо тобі загрожує небезпека, ти – беззахисний...
Якщо тобі загрожує щастя, ти – безсилий...
____________________
В своєму земному житті люди не можуть уникнути небезпек (смутку, труднощів, розчарувань), але в цьому земному житті буває і щастя.
97) Сестрі Ружені
Ти, що повертаєшся до мене з того світу,
пам'ятай, о, пам'ятай, що інші – замерзли по дорозі,
і єдиний, хто залишився від каральної сотні,
котра зі мною йшла, це я сам, бо я сам себе штовхаю
до вигнання у фортецю докорів сумління,
у знання, що все на світі – кара... Кара до кінця життя!
____________________
Цей вірш схожий на вірш "По смерті сестри Ружени", бо в ньому так само звучить тема вини перед сестрою, але відрізняється тим, що наводяться паралелі з життям часів Ісуса Христа (каральна сотня).
98) Ну то й що?
Ніколи не їздив на коні,
й ніколи не пересідав з коня на віслюка,
а завжди йшов пішака... А ви кажете:
"Давай негайно!"
Давай негайно!.. Так! Але слово
не хоче поспішати в пошуках духа,
який, зрештою, є всюдисущим,
слово не хоче квапитися, слово не хоче бігти,
хіба що – в божевіллі...
____________________
Згадка про коня та віслюка, ймовірно, є символічним натяком на дуже відомих людей, котрі завжди "на коні", а також натяком на Ісуса Христа, котрий в'їхав до Єрусалима на віслюку. Поет і поетична творчість не потребують поспіху і суєти, бо істина (всюдисущий дух) відкривається тільки відлюдникам, а ті, хто проповідує істини перед великим натовпом, як правило, вважаються божевільними.
99) Грудень на селі
Світанок, в якому мало світла, світанок,
що на селі порівняли б з коровою перед отеленням...
Однак дуже швидко цей ранок заміниться снігом,
котрий білою ковдрою буде лежати тут вічно
адже бронза – це свідчення недовговічності...
Але вже зараз є хтось, хто дістає зі скрині
тканини, барви яких нагадують сонце весною,
хтось, хто знає кожного птаха по його неповторному голосу...
____________________
Бронзові пам'ятники та інші прояви "прославляння когось" – недовговічні, бо справжньою пам'яттю про людей є їх діяльність, котра здатна повернути світ на краще, тобто приблизити духовну весну, здійснити духовне пробудження.
100) Воскресіння
Станіславу Зеднічеку
Що після цього життя колись нас збудить –
жахливе виття сурми чи труби?
Прости мене, Боже, але втішаюся тим,
що початок померлих і їх воскресіння
розпочнеться простим кукуріканням півня...
Потім ще трішки полежимо...
І першим, хто встане, буде, звичайно, мама...
Почуєм її обов'язково –
як вона тихенько розпалює вогонь,
як вона тихенько ставить на плиту воду,
як вона любенько бере з буфету кавовий млинок.
І ми знову опинимось вдома.
____________________
Згадка про маму та її любов – то наче згадка про Рай, де всі померлі знову зустрінуться. Автор тут наче полемізує з церковними догматами про воскресіння всіх мертвих, адже ніякого воскресіння людських тіл не буде, бо в цьому немає ніякої потреби, адже душа людини і так живе вічно.
101) Голос
"Я не розумію твоєї муки за тим,
що ти страждаєш від самоти.
Поспівчувай тим, хто страждає ще більше!
Але якщо ти справді страждаєш від самоти,
то вона до тебе може прийти!"
____________________
Як би людям не було тяжко жити на цьому світі, особливо творцям, які відчувають себе безмежно одинокими (бо їх творчість не вчить людей бути кращими), завжди знайдуться люди, яким живеться ще важче!
102) Глибоко вночі
Хто тебе розбудив у вражаючій тиші?
І як так могло статися,
що ти раптом побачив далеку церкву,
в якій був охрещений,
а в тій церкві – балада з ножем в руці,
котра зупинилась перед спітнілим надгробком?
Від таємниць предків – аж моторошно...
____________________
В давніх церковних похованнях зберігається багато таємниць, але деякі знамениті покійники, котрих придворні поети прославляли у своїх баладах, часто порушували Божі заповіді, в тому числі й головну заповідь – "не убий".
103) Жовтень І
З якою гармонійною участю
(нахиливши голівку до приємного шелесту)
дивився дрізд на падаюче березове листя!
І як спокійно говорили сусіди біля під'їзду,
де і на якому цвинтарі
їх поховають, коли вони помруть!
Чим же могли бути
уривки "Федри" з Оксиринху,
Ньютон, що коментує Апокаліпсис,
Філіп ІІ, що коментує Еразма –
або альпійський водопад, очищений від байронізму!
____________________
Примітивним розмовам сусідів автор протиставляє прояви первозданної природи (птах, золоте листя, водопад), а також всесвітньо відомі пам'ятки літературного мистецтва.
104) Передчуття
Богуміру Рейсеку
Приємний ранок...