про що ж той вірш мав би сказати,
що нарешті відчув – то має бути будь-що,
аби тільки просто й прозоро, тобто невидимо...
____________________
Створювати вірші поетам допомагають Ангели – щоб ті вірші виходили простими та зрозумілими. Але та простота і легкість часто буває невидимою, тобто впливає на людей – підсвідомо.
13) Поет
Маючи дар творити,
ти відчував своє покликання.
Так будь же в ньому дарувальником!
Але якщо ти думаєш, що твої вірші
згубно вплинуть на чиїсь душі
(а вони можуть так впливати,
бо навіть стид може пихою стати),
то горе тоді тобі!
____________________
Поети мають бути безкорисливими в своєму поетичному мистецтві, бо їх вірші повинні робити людей кращими (добрішими, милосерднішими), але коли поезія не має такого благотворного впливу, то це вже велике горе – і для поетів, і для їх шанувальників.
14) Немає
Неважливо, де ми зараз,
небезпека нас зближує
якимись небесними зірками,
а внизу – насильно розлучається двоє
лише для того, щоб збільшити
почуття їх закоханості.
Тільки прості люди не шукають щастя.
____________________
Всі зустрічі в нашому житті, в тому числі й зустрічі з коханими, заплановані на Небі (небесними зірками), і щастя можливе лише тоді, коли ми його самі заслужимо у Бога.
15) Під час безсоння
Я був один, абсолютно один,
і навіть нічні сни від мене відійшли...
Раптом я почув... навіть не слова,
Вчулися мені... звуки, ні... зітхання –
наче подих вітру чи шерхіт борошняний...
"Що то могло бути? Нема коли чекати!" –
мовив я, і встав, і швидко одягнув наге,
і вимив волосся вином,
щоб пізніше невидимим теплом своєї руки
відкрити шафу... Там міль ворушила одяг...
Я смертніший за моє тіло...
____________________
Творчі особистості знають, що рано чи пізно вони підуть у Вічність, тому завжди готові з гідністю її зустріти, але багато людей вимірюють життя поетів лише матеріальним, тому для таких вони готові і одягнути потрібний одяг, і віддати належне вину, хоча при цьому чудово розуміють, що їх зовнішність – то лише для молі (обивателів), котра не розуміє душі поета і злословить (ворушить одяг), і саме для таких він – "смертніший за моє тіло"...
16) Жорстокий рік
"Бути чи не бути?" запитав мене сьогодні друг,
"Бути чи не бути, аби не зашкодити
матері, жінці, дитині?"
Історики кажуть, що то була катастрофа,
яка дала початок нашій батьківщині.
То був диявол, що розділяв
а потім до купи складав
світську надію у цьому світі...
І хрест Ісуса Христа насправді
був лише звичайною гільйотиною...
____________________
Історія будь-якої країни наповнена болем від постійних війн та страждань, особливо страждань матерів, жінок, дітей. І навіть смерть Ісуса Христа була результатом війни різних угруповань в одному суспільстві...
17) На світанні
Так, вже світанок, який відкриває брудну білизну
на викупаному тілі красуні...
Доторкнутись, ох, лише доторкнутись,
але мрія – щезає!
І ти марно намагаєшся піднятися вище,
бо хто увійшов до поезії,
то вже її не залише...
____________________
Світанок несе надію на нове, чисте, прекрасне... Поету хочеться зловити цей чудовий момент та передати його у своїй поезії, але важко піднятися до вершин, створених Богом, особливо, коли помічаєш недосконалості людського суспільства (брудну білизну).
18) Дочці П. Б.
Ти лише з'явилася, а вже обдарувала!
Чому ти не хочеш бути просто сама собою?
Чому ти хочеш мучити мене ще й віршами,
аби бути трохи далі від того, якою ти є?
____________________
Кожній людині Бог дав її власне призначення, і в тому призначенні кожна людина прекрасна по-своєму...
19) Сльоза
Немає жодної людської сльози,
яка б одночасно не протікала
і по обличчю Діви Марії.
Немає жодної людської сльози,
якою б одночасно не плакав
і наш добрий Ангел Надії.
Але жодної людської сльози
ви одночасно не побачите
в очах зміїних.
____________________
"в очах зміїних" – то образ злих та підступних, яким байдуже до тих, хто страждає та плаче.
20) Європа
Всі в'язниці світу створені з каміння,
що падали колись на Ісуса Христа.
І заробляють наші руки грошенята,
що не можуть навіть милостиню дати,
і гинемо ми в них, наче сам Бог бажав
щоб бути в нас, але без нас...
____________________
В усіх європейських країнах, що вважаються християнськими, постійно порушуються Божі заповіді, і не тільки тими, хто потрапляє потім до в'язниці, але й урядовцями. Але закон карми вертає всім грішникам їх гріхи, не зважаючи на їх матеріальне багатство, бо Суд Божий підкупити – неможливо.
21) Зустріч в ліфті
Зайшли до кабінки й були там тільки удвох.
Подивились один на одного – й нічого більше.
Два життя і мить, повнота і блаженство...
На п'ятому поверсі вона вийшла, а я поїхав далі
і зрозумів, що більше ніколи її не побачу,
що така зустріч буває лиш раз у житті,
що якби я за нею пішов, то був би мертвий,
що якби вона колись повернулась до мене,
то повернулась би наче з іншого світу.
___________________
Симпатія, як один із видів любові, може виникнути з першого погляду, бо рідні душі відчувають одна одну зразу, як тільки зустрінуться. І не важливо, що та зустріч тривала всього лише мить, адже вона подарувала героям сильні почуття, котрі надихнули поета на вірш, тобто даремною та зустріч в ліфті не була. А якби герої повернулися назад, щоб іще раз зустрітися, то, можливо, почуття їх були б уже інші, і вірш би не з'явився, тобто був би мертвим.
22) Пізно вночі
Ярославу Сайферту
"Як же не бути?" запитаєш і знову скажеш...
То лиш дерева чи каміння – мовчать,
і хоча вони мовчазні, але назви свої ще мають,
лиш злякані тим, що з ними сталось...
І які це чудові назви! Ось вони: сосна,
яворина, осика... А також імена: смарагд
лазурит, аквамарин... Гарні імена,
лиш злякані тим, що з ними сталось...
___________________
Дерева і каміння були створені Богом (спочатку було слово, тобто Божа воля), і назви дерев та каміння переважно дуже красиві, бо відображають красу первозданної природи. Але в людському суспільстві, котре цінує лише матеріальне багатство, назви природних явищ часто втрачають своє первісне значення, тобто "злякані тим, що з ними сталось".
23) Передвесняне
Вже більше світла на хмарному небі,
сніг поступово – тане.
Повітря набухає бруньками на вербах,
земля наче згадує, джерелами згадує...
Заради любові до життя і ворона
пролітає без звуку
і насіння проростає – без слова...
Але не все, що мовчить, є мовчазним.
Дуже тиха печера наповниться,
як політична палата –
різними словами й розмовами.
І обманом троянським – Гомера.
___________________
Період між зимою та весною – то наче коротке затишшя перед початком відродження природи, і цей період нагадує автору тишу серед політиків, котра згодом вибухає різноманітними діями, з усіма мінусами та плюсами, притаманними людському суспільству.
24) У жнива
Коли я побачив тебе на колінах сьогодні,
коли ти зав'язувала снопи колосся,
тебе, золоту на золотому
і закохану мабуть, в того хлопця,
що постійно до тебе звертався –
я подумав про ту, що кохаю,
і яка не кохає мене,
про ту, що вночі спочиває
біла на білому й не потребує
навіть себе...
Вона, як багатотисячний глядач,
що лише дивиться на страту...
___________________
Кожна людина рано чи пізно матиме свої жнива, тобто збере те, що посіяла, але під героїнею, яку герой кохає, можна зрозуміти і поезію, котра має лише духовний вплив, хоча цей вплив багатьом людям – не зрозумілий.
25) Дім
То був непомітний дім і навіть трохи брудний,
наче створений горобцями з пісної глини...
він не суперечив нікому, й одне вікно його було відчинене,
щоб було хоч чимось вдихнути та видихнути,
але двері того дому були дійсно тільки на вхід.
І ти сказав би: як ясно, мирно, спокійно тут жити...
Адже в цьому домі проживає той,
хто вбив чоловіка, щоб врятувати жінку,
але також і той, котрий, щоб врятувати себе,
пізніше почав вбивати інших людей...
___________________
Дім обивателів зазвичай буває дуже примітивним та егоїстичним. Обивателі можуть здійснити в житті один якийсь вчинок, наприклад, одружитися (врятувати жінку), але пізніше заради свого мирного та спокійного життя, причому дуже закритого (двері тільки на вхід) готові зневажати (вбивати) інших людей, котрі не погоджуються з їх власними егоїстичними поглядами на життя.
26) Одного ранку
Одного ранку, відкривши двері,
ти угледів танцювальні черевички.
Були такі чудові, що відразу тобі сподобались.
І через багато років ти знову мав подібне щастя,
коли давно вже стримувані сльози
перетворились на щасливу радість,
і ти сміявся і в душі – співав
в тій молодій ранковій тиші...
І не питав, чия вродливиця
ті черевички тобі залишила.
Й ніколи про те не дізнався,
але через ту блаженну мить
тобі захотілося ще довго жить...
___________________
Радості, яких ми не очікуємо, наповнюють наше життя щастям, а для закоханих в життя поетів кожна дрібничка, що нагадує про уявну кохану, несе величезну радість! Коли ж поет бачить черевички, що нагадують йому про танець, тобто про красу кохання в красі танцю, то його радість стає ще більшою!..
27) Лот блудить зі своїми дочками
Коли, втікаючи з Содому, вони пройшли через ворота,
то відчули, що батько – потік, а дочки – дельти...
Коли ж через годину Лот зупинився, то побачив:
що в Содомі (хоча пожежа все ще лютувала)
вже не було нічого, окрім води та згарищ...
І їм не треба було далі вже тікати,
тому вони зайшли в печеру ночувати.
І розпалили там вогнище і стали говорити..
І він тоді зрозумів,
що вони – зовсім одні,
і ті двоє дали йому п'янке вино свого лона,
щоб він його відкоркував п'ятим пальцем...
Навіть гріх святого може бути пророцтвом.
___________________
На думку автора, біблейський Лот не тільки врятувався сам та врятував своїх дочок від Божого гніву, але й продовжив свій рід, давши нове життя своєму власному народу.
28) І знову
Коли Клеопатра проходила через пустелю,
то наказувала там зводити чоловічі стели.
Коли ж вона проходила лугами,
кликала Гекату, богиню-жабу,
котра зберігає сім'ю та родину.
Коли ж вона пливла по Нілу,
соски грудей дражнили спогадами про задоволення,
і вона зрозуміла, що човен на картині не є справжній човен.
Як уявлення про поетичне не є справжньою поетичною красою...
___________________
Поети-новатори, яким був Володимир Голань, створюють власні поетичні закони, тобто мають власні уявлення про красу в поетичному мистецтві.