Слово — єдина зброя в боротьбі з кривдою і неправдою. Поет, озброєний словом, повинен стати ватажком рідного народу й активно діяти на його користь. Великий Кобзар своїми творами прокладав шлях розвитку нової української літератури, і цим шляхом пішли наступні покоління письменників.
Леся Українка народилась через десять років після смерті Шевченка. Творчість Великого Кобзаря будила любов до нещасних знедолених людей, закликала юну поетесу працювати в ім'я визволення народу, незважаючи на тяжку хворобу. Для Лесі Українки Кобзар — батько, який тихо спочиває на Чернечій горі, це його пісня розбудила Україну. Любов Шевченка до народу й рідного краю, його відданість покріпаченій Украйні знайшли відгук у кожному серці.
Гомоніла твоя кобза
Гучною струною,
В кожнім серці обзивалась
Чистою луною.
І прокинулись люди, і загомоніла Україна. Полум'яне слово Кобзаря повело людей за собою, оживило надії на краще, вселило в людські серця віру в перемогу.
Продовжуючи традиції Тараса Шевченка, Леся Українка художнім словом озброювала народних борців за волю, закликала їх "орать... свої ниви, рідні перелоги".