Світи, що головою тихо ходять,
Видінь яскравість і видінь туман,
Потенціал засіяного поля.
Звичайний розум бачить в ній слова,
Що почуттями інколи жонглюють,
Та, раптом – зблиск! Твоя душа жива!
Кохаєш ти тепер хворобу тую.
Світи, що головою тихо ходять,
Видінь яскравість і видінь туман,
Потенціал засіяного поля.
Звичайний розум бачить в ній слова,
Що почуттями інколи жонглюють,
Та, раптом – зблиск! Твоя душа жива!
Кохаєш ти тепер хворобу тую.