Корнелія Функе — Чорнильне серце (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Жанр. Роман-фентезі.

Вперше видано. 2003 р.

Автор. Корнелія Функе (нар. 1958 р.) – німецька письменниця та ілюстраторка.

Тема. Зображення магії слова, важливості книг та читання, можливостей автора та читача змінювати світ довкола.

Ідея. Книги можуть змінювати світ; важливо вибирати хороші книги, бо вони назавжди залишать слід у серці і житті читача.

Проблеми. Добро і зло; світло і темрява; жага до читання; чарівність мистецтва слова; вплив книжок на читачів; дружба і любов; стосунки батьків і дітей; відповідальність за свої дії; моральний вибір людини.

Композиція і сюжет твору

У романі "Чорнильне серце" розповідається про палітурника й книголюба Мортимера Фольхарта та його дочку, дванадцятирічну Меґі, яка називає батька просто Мо. Через виняткові здібності Мортимера з ними трапилися надзвичайні пригоди. Давно, коли Меґі була маленькою, Мо читав своїй дружині Терезі одну цікаву книжку з назвою "Чорнильне серце" і раптом її персонажі з'явилися в реальному світі, а сама Тереза разом із двома кішками потрапила у книжку. Через 10 років після тих подій біля будинку Мо та Меґі з'явився незнайомець, якого батько називав "Вогнеруким". Вогнерукий попередив Мо, що Каприкорн (негативний персонаж книжки, який тоді з'явився з книжки) і його банда намагаються заволодіти останнім примірником книжки. Мо з дочкою втекли, як робили це раніше. Цього разу вони прибули до тітки Елінор, яка теж любила книжки і мала їх дуже багато. Незважаючи на спроби втекти й сховати книжку, Мо викрали люди Каприкорна, а Меґі з тіткою вирушили слідом рятувати батька і потрапили у Каприкорнове село. Їх привів сюди Вогнерукий, та він виявився зрадником, і йому теж була потрібна книжка. Зустрівши батька, Меґі нарешті дізналася усю правду: зі сторінок книги зійшли Каприкорн, Баста і Вогнерукий. Останній час від часу приходив до Мо і просив повернути його у книжку. Мо ховав від нього книжку, бо ще надіявся повернути дружину. Каприкорн же хотів знищити усі примірники книги, щоб більше туди не повертатися. А з єдиного примірника, який залишив собі Каприкорн, Мо мусив вичитати жахливу і страшну істоту з назвою Привид, який був створений з попелу жертв Каприкорна і був безсмертним.

Герої роману пережили ще багато пригод: знайшли автора книжки – Феноліо, здогадалися, що Реза (одна зі служниць Каприкорна) – мама Меґі, а сама дівчинка відкрила для себе, що теж вміє вичитувати героїв з книжок. За допомогою мистецтва слова, нової історії, яку написав Феноліо, дівчинка змогла повернути Каприкорна назад у книжку і нарешті бути з мамою.

Події розвиваються стрімко й непередбачувано, але любов до книжок і творча уява допомагають Меґі, Мо й Елінор подолати всі небезпеки.

Кожен розділ у романі розпочинається цитатою з творів відомих письменників. Ці цитати акцентують увагу на тих чи інших моральних питаннях.

Експозиція. 12-річна Меґі Фольхарт живе з батьком Мортимером і називає його Мо. Він працює палітурником, і вони з дочкою часто змінюють місце проживання.

Зав'язка. Поява Вогнерукого, який попереджає, що на слід Мо натрапив Каприкорн.

Розвиток дії. Мо тікає з дочкою до Елінор. Люди Каприкорна схоплюють Мо і везуть у своє село. Меґі з тіткою теж опиняються там, їх ув'язнюють. Мо розповідає дочці правду. Каприкорн хоче, щоб Мо вичитав Привида. Мо, Меґі та Елінор з допомогою Вогнерукого тікають. Мо і Меґі знаходять автора книги – Феноліо. Люди Каприкорна викрадають Меґі і Феноліо. Меґі виявляє, що може вичитувати героїв з книг, як і її батько. Дівчинка здогадується, що Реза – її матір. Резу і Вогнерукого повинні стратити, але перед цим Меґі повинна вичитати Привида.

Кульмінація. День страти, Меґі читає замість "Чорнильного серця" інше продовження книжки, яке написав Феноліо. З'являється Привид, який забирає з собою Каприкорна і його людей.

Розв'язка. З Привида воскресли усі, з чийого попелу він був створений. Феноліо потрапив у книжку, Баста утік. У Меґі є батько і матір. Вночі Вогнерукий викрадає у Мо "Чорнильне серце". Усі вирушають до домівки Елінор. Меґі мріє навчитися складати історії, як це робив Феноліо. Саме слова стануть її ремеслом.