І що там взагалі в календарі...
Бо хоч бувають істини новітні,
А все ж знайдуться... істини старі!
Бо є таке, що в пам'яті — не стерти...
Отож Микита гне бува і так:
— Життя тече... — казав мені відверто
За чаркою колись один чувак.
О, він до книг завжди рвався завзято
І в нього різних знань — ціла гора...
Бо ти і сам... усе ж повинен знати...
Ну, звісно ж... Гераклітенка Петра!
Його слова — як вишенька в компоті!
Бо вмить збагне — яка... де ж... дивина.
Бо це ж вам не Сократенко Мефодій,
Який нічого інколи не зна.
— Життя кипить... І що ж у результаті?! —
Тривожно підсумовує Лаврін, —
Коли брехня у іншому форматі,
Це вже відсутність... фейкових новин!