Нема – ні краплі… ну, хоч удавись!
Його поклич… і він за мить – прилине!
Щоб понести тебе – в духовну вись.
Ну, а Пегас цокоче за плечима:
Мовляв, я поруч… і усе – як слід!
І вже нема ніякої причини
І нам без творчих обійтись орбіт!
І вистача – і віршів, і мелодій!
Аби тільки не згас у тебе хист.
І лірик вже береться до пародій,
І вірш ліричний – пише пародист!
І вже тоді напружуємо сили,
І творче розгортаємо крило!
І вже на прозу лірика – пробило,
Прозаїка на вірші – потягло!
Ну, а Пегас цокоче за плечима:
Мовляв, я поруч… і усе – як слід!
І вже нема ніякої причини
І нам без творчих обійтись орбіт!