Іще тут Мазепа схилявся на зруб.
Герої галантних століть полум'яні.
Епоха вітрами цілованих губ.
А там – у костелі доправилась меса,
Та дзвін православний гуде крізь туман...
І збили до крові трамваї колеса.
Стираються гальма, а це – не фонтан!
І я у планиду вдивляюся й гасну,
Узяв суховій аж за пломінь свічу...
Я тут не чужий. Я ходив на Терасну,
Сухого Фонтану сльоза – ув очу.
Приходив поетом до друга-музики.
Забутого ВІА "Орбіта" свій чар...
Убили музику...
а ми не відвикли
Від музики віку – електрогітар.
І нині щасливі з мелодій яхт-клубу.
Відкинули роки, немов їх нема...
Сухого Фонтану кохання і згубу
Відносить на крилах мелодій зима.
Іще нас не скоро в яхт-клубі не стане,
І звістку про це рознесе Інтернет...
І ти ще удариш у небо, Фонтане
Сухий – міріадами зір і комет!
Ольвійські монети в траві позбираю –
Дельфіни і профілі древніх богинь...
Спинись на Сухому Фонтані, трамваю!
Любове, любове – мене не покинь!