А як змінилося село,
Хоча незмінні видноколи.
Сльозу втираю крадькома:
Вона тут є — її й нема,
Двоповерхової тут школи.
Між зимних яблунь і суцвіть
Вона тут ідолом стоїть,
А діти всі у ближніх селах.
Струмує зоряний етер.
Але за кого я тепер
Підніму новорічний келих?
Далекий спогад однайду...
Я вів коня у поводу,
Або і сам ішов за плугом.
І ждали діти,вчителі,
Мене,поета,у селі,
І кожен був незмінним другом.
Але прийде новітній рік —
Не забаганка просторік,
І нам підняти давню школу.
Немарно світиться мені
Кохана Ольга у вікні,
І все життя іде по колу!