Посланець

Ячейкін Юрій

Петро Поплавський, Юрій Ячейкін

ПОСЛАНЕЦЬ

Пригодницький роман

Розділ перший

БУДЕННА НІЧ У "ВЕРВОЛЬФІ"[1]

Ад'ютант Шауб розбудив Мартіна Бормана далеко за північ, мабуть, аж наприкінці наради у фюрера, де обговорювалася директива № 45 на продовження операції "Брауншвейг" — наступу на Кавказ. Рейхслейтерові пощастило пробути в ліжку мало не півдоби. Виспався добряче, у тілі не лишилося й натяку на втому. Сон — найкращі ліки, а не спеції та мікстури лейб-медика гера Брандта. Ковток гарячої чорної кави довершив справу. Був єдиний, хто виглядав бадьоро і свіжо на відміну від Кейтеля, Йодля, Гальдера та інших чинів генштабу, що за ніч посіріли, мов той примарний, певно, уже недалекий на поверхні землі лісовий світанок. Мовчали — чи за звичкою ("дер фюрер денкт фюр унс аллє" — "фюрер думає за всіх нас"), чи з цілковитого виснаження. Проте пізня ніч ще не позначилася на самому фюрерові, бо той лягав переважно під ранок і спав до полудня. Він холерично жестикулював, поляскуючи то ребром долоні, то всією п'ятірнею по циклопічних опуклостях глобуса.

— Як я уже неодноразово зазначав, — промовив він на повний голос, — кампанія в Росії наближається до свого логічного кінця і відкриває для нас блискучі перспективи. Тому всі сили ми кидаємо на південь з метою знищення супротивника на схід Дону, захоплення промислових, нафтових і останніх сільськогосподарських регіонів (Кубань) і всього гірничорудного Кавказу. Без нафти уже й так немічна Червона Армія просто сконає! Цими діями ми втягуємо у війну Туреччину, тоді наносимо блискавичний удар по Близькому Сходу — Ірану та Іраку, куди з Єгипту переможно рухається армія Роммеля, і виходимо до колоніальних володінь Англії, де безпосередньо контактуємося зі збройними силами Японії. Британська імперія впаде, мов струхлявіле дерево! Я вже зараз бачу наш переможний марш по Америці! Війні — кінець!

Гітлер обома розчепіреними руками охопив Євразію. Застиг на мить, потому рвучко обернувся:

— Під час липневої кампанії, що тривала лише три тижні, величезні тактичні завдання в цілому виконані. Тільки незначним частинам росіян пощастило уникнути оточення і полону під Харковом. Розбиті частини стягуються до Сталінграда, який, всупереч здоровому глузду, росіяни, видно, збираються захищати. Та дарма! У степовій смузі ніщо не стримає наших могутніх танкових таранів!

Фюрер схопив довгу указку і сперся на неї, мов на шпагу.

— Відтак наказую: після знищення ослаблих угруповань ворога південніше Дону найважливішим завданням групи армій "А" є оволодіння всім Кавказом, внаслідок чого росіяни втратять останні порти, і Чорноморський флот загине. Для цього, як тільки позначиться перший успіх танкової армії Клейста на головному напрямку Майкоп — Армавір, з'єднання 17-ої армії плюс румунський гірський корпус мусять негайно форсувати з Криму Керченську протоку і блискавично рухатися Чорноморським узбережжям уздовж залізниці. Угруповання з німецьких альпійських та єгерських дивізій повинне швидко захопити незахищені (за даними абверу[2]) перевали Великого Кавказу, стрімко вийти на з'єднання з кримськими частинами в районі Сухумі, щоб разом гнати росіян до турецького кордону, де напоготові чекають 26 найліпших турецьких дивізій. Водночас танки і мотодивізії Клейста виходять у район Грозного, заволодівають Військово-Осетинським та Військово-Грузинським шляхами. Кінець кавказької операції — захоплення Баку. Групі армій "А", окрім румунського гірського корпусу, буде передано ще корпус італійських альпіністів і словацькі моточастини. Для всіх операцій групи армій "А" кодова назва — "Едельвейс". Ступінь таємності — цілком таємно. Тільки для командування.

— Щодо групи армій "Б", — провадив фюрер далі, звитяжно виляскуючи по глобусу указкою, — то вона у стислі строки захоплює Сталінград, після чого повертає свої танки на Астрахань, паралізуючи усякий рух по Волзі, чим забезпечить плацдарм для наступу на Пантуркестан, що виявиться для нас легкою здобиччю і сам впаде нам до рук. Ця операція групи армій "Б" одержує кодову назву "Фішрейєр". Ступінь таємності — цілком таємно. Тільки для командування. При розробці планів на основі моїх вказівок, а також при ухваленні пов'язаних з ними наказів і розпоряджень вимагаю суворо і неухильно керуватися моїм наказом від 12 липня про збереження таємниці.

Борман спостеріг, що ледь помітна усмішка на мить торкнулася куточків, губ Гіммлера — не пихата й самовпевнена, як завжди, а зловтішна й глузлива. Однак це явно не був вияв незгоди. Просто обер-інтриган, безумовно, наготував комусь свою чергову капость. Але "кривавий Генріх" не зронив і звуку, і це ще більш насторожило Бормана. Хоче нашептати Гітлерові з ока на око? Про що і на кого? Отже, необхідно будь-що лишитися й після наради… Коли ж це у Генріха майнув усміх? Ах, так, одразу по словах фюрера про збереження найсуворішої таємниці.

— Які наслідки дала дезинформаційна операція "Кремль"? — запитав Борман, власне ні до кого особисто не звертаючись.

Він не спускав ока з Гіммлера, який незадоволено підібгав тонкі, злі губи, і з того зрозумів, що поцілив точно, отже, й перехопив у Генріха ініціативу. Тепер лишається тільки чекати дальшого розвою подій.

— Мій фюрере, — дещо врочисто наголосив генерал-фельдмаршал Кейтель, — нам ще належить скоригувати на ваш підпис "Директиву № 45" про наступ на Кавказ і Сталінград згідно з вашими геніальними вказівками. Якщо ваша ласка, хай для інформації про перебіг операції "Кремль" лишитеся генерал Франц Гальдер.

Фюрер схвально хитнув головою і помахом руки звільнив генералітет. Оскільки ідея операції "Кремль", що мала на меті ввести в оману росіян стосовно головного удару, належала самому фюрерові і він дуже пишався нею, бо "повчив" Канаріса, Гальдер намагався доповісти стисло, але й водночас якнайдокладніше:

— Мій фюрере, згідно в настановами операції "Кремль" командуючий арміями "Центр" фон Клюге ще 29 травня підписав "Наказ про наступ на Москву". Офіцери абверу успішно підкинули цей "ділком таємний" наказ росіянам.

— І це все? — грізно спохмурнів фюрер.

Гіммлер уже одверто всміхався, усім своїм виглядом глузуючи з цього звіту, та Гальдер не зважив на нього:

— Окрім того, здійснено цілий комплекс оманливих заходів: демонстративну аерофотозйомку оборонних позицій і споруд Москви, прилеглих районів Володимира та Іванова, рубежів Тамбов — Горький — Рибінськ, укріплень на Волзі від Вольська до Казані. Розмножено і розіслано до штабів всіх полків групи армій "Центр" детальні плани Москви та інших міст у районі "наступу". Підготовано нові шляхові вказівки "аж до кінцевої мети наступу", а також вказівки з новими назвами московських вулиць і ряд інших необхідних заходів, які тісно пов'язані у часі з нашим справжнім наступом на Кавказ та Сталінград.

— І росіяни повірили в цю дезу? — наполіг Борман.

Гальдер знизав плечима:

— Звісток нема. Операцію "Кремль" в цілому здійснював абвер, слід спитати у Канаріса.

Отут Гіммлер завдав очікуваного Борманом удару:

— Навіщо ж обов'язково у Канаріса? Вісті є у мене. — І підкреслив: — Дуже невтішні.

— Що це значить? — спалахнув фюрер. — Негайно поясніть!

Гіммлер клацнув замочком, розкриваючи свою неодмінну теку "на доповідь".

— Поки фон Клюге ще тільки збирався підписувати "Наказ про наступ на Москву", з Берліна в Москву було надіслано кодовану радіограму. Днями її розшифровано. Ось її зміст: "Джерело "Хоро". План Ш (мета — Кавказ) вступає в дію навесні 1942 року. Розгортання військ має бути завершено до 1 травня. Усе постачання з 1 лютого підпорядковано пій меті. Район зосередження військ для наступу на Кавказ: Лозова — Балаклея — Чугуїв — Бєлгород — Ахтирськ — Красноград". Інші радіограми джерела "Хоро" повідомляють з усіма технічними подробицями про нові типи бомб, нові навігаційні авіаприлади, про двигуни, що працюють на перекису водню, про торпеди з дистанційним керуванням і надсекретні замовлення заводові "Ауерфабрік" в Оранієнберзі… Мій фюрере, як це не сумно, але таємниці операції "Кремль", як і багатьох інших наших таємниць, для росіян не існує…

— Що це? — заволав фюрер. — Чистісінька зрада! Ніж у спину! Канаріс, цей лис Канаріс! Нікчема! Негідник! Куди він дивиться і що робить? — У куточках його рота почала збиратися піна. — Я знищу Канаріса! Я знищу всіх зрадників, скільки б їх не було! — Він несамовито тупотів ногами. — Якби не мій геній, Німеччина вже загинула б! Лише моя месіанська особа рятує становище! Хіба не доказ — оця натхненна ніч? Я розтрощу росіян і весь світ попри будь-яку зраду! — Нараз цей бурхливий потік несподівано вщух, і фюрер зовсім буденно запитав: — "Джерело "Хоро" — це так звана "Червона капела"?

Гіммлер гордовито випростався:

— Вона! І я вже знаю її склад…

— Генріху, хто вони?

— Навіть побіжний аналіз повідомлень свідчить, що в них переважають дані про Люфтваффе[3]. Отже…

— Я питаю, хто вони?

— Обер-лейтенант Харо Шульце-Бойзен, керівник… З міністерства рейхсмаршала авіації…

— То це Герінг пригрів цю змію? — зловісно прошепотів Гітлер. — Що ж! Хай сам знищить цю більшовицьку Горгону в наших сталевих шерегах! На гільйотину! Ні, на ганебну кару — на шибеницю! Пригрів змію… А цей йолоп Канаріс…

Того дня знервований Франц Гальдер відвів душу — занотував до потаємного щоденника свій власний, глибоко затамований розпач, повну зневіру в будь-яку перемогу на Сході: "Недооцінка можливостей супротивника, що й надалі триває, набирає поступово потворних. форм і починає являти небезпеку. Це стає все нестерпнішим. Про серйозну працю неможлива навіть мова. Хворобливе реагування на речі під впливом моменту і повна відсутність розуміння механіки управління військами та її можливостей — ось що характеризує це так зване керівництво".

Прозріння Гальдера, як на ту пору, було запізнілим. Цілий світ уже знав: нелюдська колісниця мілітаристів не має гальм і зупину не знає. Її конче слід зупинити!

Розділ другий

ПАН БУРГОМІСТР ЖАДАЄ РОЗВАГИ

Писана, мов з гарної вітальної листівки, фрейлейн Крістіна Бергер, що з'явилася тут чи не з першими запилюженими моточастинами вермахту, не стомлювалася милуватися дивовижною і щодня мінливою величчю білого, мов найчистіші хмарки, і вищого за найвищі хмарини велетенського кам'яного громаддя Кавказького пасма.

1 2 3 4 5 6 7