Завантаження
Езоп, "Вовк і цапик"
Стояв сонячний весняний день. Блакитне небо було чисте, лагідний вітерець гуляв над зеленими левадами, пестячи яскраві квіти.
Гарненький білий цапик вистрибував на подвір'ї високого будинку біля припнутої кози.
— Ме! Ме! — гукав він.— Коли вже нас поведуть на пасовисько? Я вже тут занудився.
— Почекай,— відповідала йому мати.— Хіба не знаєш, що наша господиня тісто місить? Ось напече хліба, тоді й поведе нас у поле.
— У поле? — радісно підстрибнув цапик.— Я там ніколи не був...