Завантаження
Бертольт Брехт, "Балада про Мазепу"
Тією ж уздою, що твердо тримав він завше,
Його прив'язали до спини його ж таки румака,—
Той гнівно шарпнувся, рідні простори згадавши
І заіржавши, цькований, в темряву поскакав...
Тією ж уздою, що твердо тримав він завше,
Його прив'язали до спини його ж таки румака,—
Той гнівно шарпнувся, рідні простори згадавши
І заіржавши, цькований, в темряву поскакав...