Завантаження
Володимир Короленко, "Вогники"
Якось давно, в темний осінній вечір, довелось мені пливти похмурою сибірською рікою. Раптом на завороті ріки, попереду, під темними горами блимнув вогник.
Блимнув яскраво, сильно, зовсім близько...
— Ну, слава богу! — сказав я з радістю,— близько нічліг!
Гребець обернувся, поглянув через плече на вогонь і знов апатично наліг на весла.
— Далеко!
Я не повірив: вогник так і стояв, виступаючи вперед з непевної тьми. Але гребець був правий: виявилося, справді, далеко...