Завантаження
Генрі Лоусон, "Двоє собак та баркан"
Переклад: Ірина Стешенко
— Ніщо так не доводить собаки до сказу, — мовив Мітчел, — як те, коли який інших собака підбігає зокола до його баркана та заходжується обнюхувати його й брехати на нього крізь щілини, тоді як він сам аніяк не прихитриться вискочити на вулицю. Другий собака, той заволока, може бути й цілком йому чужий; він може бути й нерозлучний його товариш-друзяка, він може й не брехати — тільки-но сопти — все те однаковісінько собаці за барканом...