Геродот
Історії в дев'яти книгах
Книга V
Терпсіхора
Переклад А.Білецького
1. Перси(1), яких Дарій залишив у Європі з стратегом Мегаоазом, спершу підкорили геллеспонтійських еллінів із Перінта, які не хотіли підкоритися Дарієві, але перед тим їх поплюндрували пайони. Отже, ці пайони (3) з берегів Стрімону одержали оракул від бога піти походом на Перінт, і якщо перінтяни виступлять проти них і викличуть їх на бій, викрикуючи їхнє ім'я, тоді їм слід напасти на них, а якщо не закричать голосно, тоді не слід на них нападати. Так і зробили пайони. І коли вишикувалися навпроти них перінтяни в передмісті, викликали їх на бій і там стався потрійний двобій: людини з людиною, коня з конем і собаки з собакою. В перших двох сутичках перемогли перінтяни і, радіючи, почали співати паян (4). Тоді пайони зробили висновок, що саме про це їм було сказано в оракулі і, я гадаю, сказали один одному: "Тепер здійснюється сказане богом, тепер уже наша справа". Так напали пайони на перінтян (5), які співали пайян, розбили їх вщент і лише небагатьох залишили живими.
2. Отже, так зробили пайони за давніх часів. Проте тоді, хоч перінтяни воювали відважно, б'ючись за свою свободу, перси на чолі з Мегаба-зом, перевершуючи перінтян числом, подолали їх. І скоро заволодів Мегабаз Перінтом, він обійшов із своїм військом Фракію(1) і підкорив цареві персів усі міста і всі народи тих країв. Бо такий наказ він мав від Дарія: підкорити Фракію.
3. Після індійців, звичайно, найчисленнішим народом на світі є фракійці(1). І я гадаю, якби ними керував хтось один, або коли б усі вони були згодні між собою, вони були б непереможні і незрівнянно могутніми, ніж усі інші народи. Але це неможливо і в них нема засобу досягти цього. І саме через це фракійці слабі. Вони мають різні назви в залежності від місця, де вони мешкають, але всі вони мають майже однакові звичаї, за винятком гетів і травсів і тих, що мешкають на півночі від крестонайців (2).
4. Про те, що роблять гети, які вважають себе безсмертними, я вже розповів. Щодо травсів, то всі їхні звичаї такі самі, як у всіх інших фракійців, лише тоді, коли народжується або помирає людина, вони роблять ось що(1). Коли народжується хтось, його родичі сидять навколо нього і оплакують його, зважаючи на ті муки, що йому доведеться пережити в майбутньому, якщо йому вже довелося почати жити, і перелічують усі людські страждання, але того, хто помер, його ховають, закопуючи в землю, і жартуючи, і радіючи, і перелічують від скількох страждань він тепер визволився і тепер став остаточно щасливим.
6. А ті, що мешкають на півночі від крестонайців, мають такі звичаї. Кожен із них має багатьох жінок. Отже, коли хтось із них помирає, починають палко сперечатися його жінки і його приятелі також виявляють велику зацікавленість щодо цього, яку з жінок покійний чоловік кохав найбільше. І яку нарешті обирають, це для неї велика честь, її розхвалюють чоловіки разом із жінками і потім найбільш близький її родич зарізує її на могилі покійного чоловіка. Він зарізує її і її ховають разом із її чоловіком, а інші, яких не було обрано, вважають це для себе за велике нещастя, бо для них нема більшого сорому, ніж оцей.
6. Ще інші фракійці мають такий звичай: вони продають своїх дітей в інші країни, а своїх дівчат, вони не оберігають, але дозволяють їм спілкуватися з якими вони хочуть чоловіками. Проте своїх жінок вони тримають під суворим наглядом і купують собі жінок від їхніх батьків за багато грошей. Вони вважають за ознаку шляхетності, коли хтось має на своєму тілі татуювання, а якщо хтось його не має, це вважається за негідне. За найкращу річ вони вважають неробство, а за зовсім принизливе заняття землеробство. Найпочеснішим вони вважають, коли хтось живе війною та розбоєм. Оце найважливіші їхні звичаї.
7. Серед богів вони шанують лише Арея, Діоніса та Артеміду(1). Проте їхні царі, окремо від усіх інших громадян, найбільш шанують серед усіх богів Гермеса і лише його ім'ям присягаються і твердять, що вони походять від нього.
8. Багатіїв їхньої країни вони ховають у такий спосіб(1): упродовж трьох днів виставляють померлого і зарізують усяких тварин і бенкетують, перед тим оплакавши його, згодом ховають його, або спалюючи його, або якось інакше, тобто закопують його в землю і насипають із землі курган, і влаштовують різні змагання, в яких найбільші нагороди дають, і це справедливо, тим, що перемогли в двобоях. У такий спосіб ховають померлих фракійці.
9. Що ж до країв, які розташовані ще далі на північ від цієї країни, ніхто не може напевне сказати, що за люди мешкають там, але там далі за Істром, здається, що є пустельна і безмежна країна. Єдині, що мешкають за Істром, про яких я спромігся одержати відомості, це ті, що називаються сігінни(1), і вони одягаються, як мідійці. Кажуть, що в їхніх коней усе тіло вкрито густою шерстю, а довжина волосин доходить до п'яти пальців, це маленькі коники з тупим писком і вони не витримують людини, але коли їх запрягають, то кажуть, що вони біжать як крилаті, і тому тубільці їздять на возах. їхня країна, кажуть, доходить аж до енетів Адріатики. Вони кажуть про себе, що вони переселенці з Мідії. Як саме вони могли стати переселенцями з Мідії, я не можу пояснити, але за давніх часів усе могло бути. Хоч як там було, сігіннами називають їх лігури, що мешкають вище від Массалії дрібних торгівців, а кіпріоти так називають списи.
10. Як кажуть фракійці, в краях за Істром дуже багато бджіл(1) і через це туди ніхто не може пройти. Проте я не йму віри цим їхнім словам, бо комахи цього роду, як ми знаємо, не переносять холоду, але я маю думку, що краї, розташовані за Великою Ведмедицею, через надмірний холод не залюднені. Отаке можна сказати про ту країну. Хоч як там є, Мегабаз почав завойовувати для персів приморські області цієї країни.
11. Отже, Дарій, щойно перейшов через Геллеспонт і прибув до Сардів, згадав про те добро, що йому зробив мілетянин Гістіай і про ту пораду, що йому дав Коес із Мітілени, і запросив їх до Сардів і запитав їх, що вони хочуть, щоб він їм зробив. Проте оскільки Гістіай був тираном у Мілеті і не хотів ще десь бути тираном, він попросив для себе Міркін у Гедоніді(1), бо хотів там побудувати місто. Отже, він попросив для себе цю місцевість, а Коес, який не був тираном, але простим обивателем, попросив в Дарія поставити його тираном Мітілени. Коли з обома справа закінчилася, кожен із них вирушив до обраних ними місць.
12. Тепер щодо Дарія, то сталося так, що він забажав наказати Мегабазові завоювати Пайонію і переселити пайонійців(1) із Європи в Азію. А сталося ось що: було двоє пайонійців, один Пірг, а другий Мантій, які тоді, коли Дарій повернувся до Азії, забажали бути тиранами в Пайонії і для цього прибули в Сарди, взявши з собою свою сестру, високу на зріст і вродливу. Вони виждали час, коли Дарій сидів на своєму троні в передмісті лідійського міста, і зробили ось що: вони якнайкраще причепурили свою сестру і послали її за водою. На голові вона несла посудину, а на вуздечці, прив'язаній до її руки, вела за собою коня і водночас прядла льон. Коли проходила ця жінка перед Дарієм, він звернув на неї увагу, бо поведінка цієї жінки не нагадувала поведінки ні перських, ні лідійських, ні якихсь інших жінок Азії. Коли вона звернула його увагу на себе, він послав своїх списоносців, наказавши їм спостерегти, що там робитиме з конем ця жінка. Вони звичайно пішли за нею, а вона, прийшовши до річки, напоїла коня, а напоївши його, наповнила посудину водою і пішла тим самим шляхом із посудиною на голові, ведучи за собою на вуздечці, прив'язаної до її руки, коня і обертаючи своє веретено.
13. Дарієві здалося дуже дивним те, про що його повідомили його наглядачі і те, що сам він бачив, і він наказав привести до себе цю жінку. Щойно її привели, як з'явилися і її брати, які зблизька стежили за тим, що відбувалося. Дарій спитав її, звідки вона, а юнаки відповіли, що вона їхня сестра, а вони пайонійці. Дарій знову спитав, що це за люди пайонійці і в якому краю землі вони мешкають, і чого вони хочуть, прибувши в Сарди. Вони пояснили йому, що прийшли, щоб передатися йому і що Пайонія та її міста недалеко від ріки Стрімону, а Стрімон недалеко від Геллеспонту і що пайонійці це тевкри(1), які переселилися з Трої. Про все це вони розповіли йому докладно, а він запитав їх, чи всі жінки в їхній країні такі працьовиті. І на його запитання вони, не вагаючись, відповіли, що звичайно всі вони такі і щоб показати йому це, вони оце підстроїли.
14. Тоді Дарій написав листа Мегабазові, якого він призначив стратегом у Фракії, і наказав йому вивести пайонійців із їхніх домівок і привести до нього і їх самих, і їхніх дітей та їхніх жінок. І тоді негайно вирушив у путь вершник, щоб переказати доручення в Геллеспонт, перетяв протоку і передав листа Мегабазові. Той його прочитав, узяв собі проводарів із Фракії і вирушив у похід на пайонійців.
15. Коли пайонійці довідалися, що перси йдуть у похід на них, вони зібрали всі свої сили і попрямували до моря, гадаючи, що перси з того боку нападуть на них. Отже, пайонійці були готові відбити напад Мега-базового війська, але перси довідалися, що пайонійці зосередили свої сили і чекали нападу з боку моря на їхню країну, і через це взяли проводарів і пішли суходільним шляхом і так, що їх не помітили пайонійці. Вони напали на їхні міста, де не було чоловіків, і через те, що там не було захисників, легко, напавши на них, заволоділи ними. А пайонійці, дізнавшися, що їхні міста здобуто, одразу розбіглися, кожен пішов до себе і почали піддаватися персам. Отже, так усі племена пайонійців, сіріопайонів і пайоплів, і тих, що живуть до озера Прасіади, виселили з їхніх домівок і переселили в Азію.
16. Проте ті, що були коло гори Пангайон і коло Доберів, і Агріанів, і Одомантів, і навколо того озера Прасіади, зовсім не підкорилися Мегабазові. Проте він спробував поневолити і тих, які живуть на озері. Ось як вони живуть: на середині озера поставлено помости, прикріплені до високих паль, а з боку суходолу вони мають вузький прохід через місток. Палі, що підтримують помости за давніх часів, я гадаю, їх ставили спільно всі громадяни, але пізніше вони завели собі звичай і тепер ставлять у такий спосіб: вони приносять їх із однієї гори, яка називається Орбел, причому господар для кожної своєї жінки, що він бере собі, встромлює три палі, а кожен із них має багато жінок.