Лісістрата

Арістофан

Арістофан
Лісістрата
Переклад Бориса Тена


ДІЙОВІ ОСОБИ
Лісістрата, Калоніка, Мірріна — афінянки.
Лампіто, спартанка.
Хор стариків.
Стрімодор, Дракет, Філург — їх провідці.
Хор жінок.
Стратілліда, їх провідця.
Афінський радник.
Кілька жінок.
Кінесій, чоловік Мірріни.
Слуга і дитина Кінесія.
Спартанський вісник.
Спартанські й афінські посли.
Скіфи, вартові.
Афіняни.
Дія відбувається перед афінським Акрополем
у дні Пелопоннеської війни.
ПРОЛОГ
Сцена являє собою афінський Акрополь.
На площадку перед ним виходить Лісістрата.
Лісістрата
Коли на Коліаду й Вакханалії
А чи на свято Пана їх покликати, —
Не розминутися тоді з тимпанами.
А нині жінки ще немає жодної,
Окрім сусідки, що надходить першою.
Входить Калоніка, стара афінянка.
Вітаю Калоніку!
Калоніка
Й Лісістрату теж.
Що трапилось? Чого ти, дочко, хмуришся?
Тобі не личить брови гнути луками.
Лісістрата
Що ж, Калоніко, як палаю серцем я,
10 Жіночим нашим горем все печалюся, —
Вважають-бо занадто нас лукавими
Чоловіки.
Калоніка
Так, далебі, і є воно. [313]
Лісістрата
Коли ж сюди зібратись їм наказано,
Щоб про важливі справи нам порадитись,
То сплять і не приходять.
Калоніка
Прийдуть, подруго!
Адже нелегко з дому жінці вибратись.
Одна — ще чоловіком заклопотана,
Гукає та рабиню, та — з дитиною
Не впоралась, а та — з пранням чи сніданням.
Лісістрата
20 Але ж і інші, важливіші є у них
Турботи.
Калоніка
Що ж це, Лісістрато, любонько?
Для чого нині нас, жінок, скликаєш ти?
Яка там справа?
Лісістрата
Та велика.
Калоніка
Й груба теж?
Лісістрата
Зевс свідок, груба!
Калоніка
Як же не зібратись нам!
Лісістрата
Не в тому річ. А то б швиденько збіглися!
Та незвичайну справу я замислила,
Без сну всі ночі я над нею думала.
Калоніка
І річ тонку напевне ти надумала?
Лісістрата
Таку тонку, що для Еллади цілої
30 Єдиний порятунок у жінках лише. [314]
Калоніка
В жінках? Не так багато вже й бракує нам!
Лісістрата
Від нас залежить доля міста нашого,
А ні — пропасти всім пелопоннесянам!
Калоніка
Оце найкраще, далебі! Пропасти всім!
Лісістрата
І беотійці мають всі загинути.
Калоніка
Не зразу всі, — облиш хоча б угрів для нас!
Лісістрата
Щодо афінян, то не говоритиму
Про них нічого — й так все зрозумієш ти.
Коли усе жіноцтво об'єднається, —
40 Всі беотіянки, пелопоннесянки
І ми, — Елладу разом ми врятуємо.
Калоніка
Що ж можем ми, жінки, зробить розумного
І славного, ми, чепурненько прибрані,
У жовтожарих платтях, нарум'янені,
В хітонах кіммерійських і сандаліях?
загрузка...
Лісістрата
Від них-то порятунку сподіваюсь я —
Від черевичків, хусточок шафранових,
Духів, рум'ян і платтячка прозорого.
Калоніка
Та як же це?
Лісістрата
А так, що із мужів ніхто
50 Не візьме списа вже один на одного.
Калоніка
Шафраном плаття, далебі, я викрашу. [315]
Лісістрата
Мечів не візьмуть...
Калоніка
В кіммерійський стрій вдягнусй
Лісістрата
Ані клинків.
Калоніка
Куплю собі сандалії!
Лісістрата
Хіба ж не слід було жінкам посходитись?
Калоніка
Та ні, клянуся Зевсом, прилетіть їм слід!
Лісістрата
Побачиш, чи поквапляться афінянки, —
Що б не робили, завжди опізняються.
Але й з жінок Примор'я не прийшов ніхто
Та й з саламінянок.
Калоніка
Ці на човнах своїх,
60 Мабуть, аж до світанку забарилися.
Лісістрата
І ті, кого найбільше сподівалась я
Тут першими побачити, — ахарнянки
Теж не прийшли.
Калоніка
Дружина Феогенова,
Мабуть, ворожить, чи годиться йти сюди.
Але поглянь-но, вже надходять деякі.
А он ще й інші сунуть. Гей, сюди! Сюди!
А звідки ж ці?
Лісістрата
З околиці Полинної. [316]
Калоніка
Мені здається, сам полин іде сюди.
Звідусіль надходять жінки, серед них і Мірріна.
Мірріна
Прийшли ми, Лісістрато, не останніми?
70 Мовчиш ти? Не говориш?
Лісістрата
Не хвалю тебе!
Важлива справа, а приходиш пізно ти.
Мірріна
Я пояс ледве відшукала поночі.
Ну, говори, що треба, вже ж посходились.
Лісістрата
Ні, далебі, ще почекаймо трошечки, —
Хай беотійки та пелопоннесянки
Підійдуть.
Мірріна
Так, це справедливо мовиш ти.
Та он, поглянь, і Лампіто іде сюди.
Входить Лампіто та інші жінки.
Лісістрата
Спартанку милу, Лампіто, вітаю я!
А як ти гарно виглядаєш, любонько!
80 Лицем рум'яна й тілом пишна стала ти!
Та ти й бика задушиш!
Лампіто
Чом би й ні, бігме!
Я ж недарма стрибаю і змагаюся.
Лісістрата
А груди в тебе — красота, багатий скарб!
Лампіто
Ти що ж мене, як жертву жрець, обмацуєш?
Лісістрата
З якого краю та он, молодесенька? [317]
Лампіто
Вона як представниця із Беотії
Прийшла до вас.
Лісістрата
В час добрий, беотіянко!
Чудове лоно в тебе!
Калоніка
І гарнесенько,
Клянуся Зевсом, весь бур'ян прополото.
(Обмацує її).
Лісістрата
90 А це дівчатко?
Лампіто
О, бігме, корінфянка —
Така гарненька!
Калоніка
Непогана, свідок Зевс,
Куди не глянь, — однаково гарнесенька.
(Повертає її).
Лампіто
Хто ж цю юрбу жіночу поскликав сюди
З усіх країн?
Лісістрата
Це я.
Лампіто
З якого ж приводу?
Чого ти хочеш?
Мірріна
Поясни, у чому річ!
Калоніка
Скажи нам, що у тебе є важливого?
Лісістрата
Усе скажу я зараз, та раніш у вас
Спитаю дещо. [318]
Мірріна
Все, що забажаєш ти.
Лісістрата
Чи за батьками діток ви не скучили?
іоо За тими, що в поході? Добре знаю я —
Без чоловіка кожна залишилася.
Мірріна
Та от у Фракії уже п'ять місяців
Євкрата стереже мій бідолашний муж!
Калоніка
А мій — вже вісім місяців у Пілосі!
Лампіто
А мій — з свого загону тільки вирветься,
І знов — за щит свій, гей би й не було його!
Лісістрата
Коханці й ті, мов іскри з димом, зникли всі.
Відколи нас мілетці підло зрадили,
Не бачила ні разу й восьмипальця я,
110 Що шкіряною був нам допомогою.
Чи схочете, якщо я спосіб винайду
Війну скінчити?
Мірріна
Поклянусь богинями, —
Як треба, то готова хоч би й зараз я
Свої вбрання продать і геть пропити їх!
Калоніка
Авжеж, а як потрібно, то нехай мене
Розріжуть навпіл зараз, наче камбалу.
Лампіто
А я б і на Тайгетські кручі вилізла,
Щоб тільки мир хоч там могла я видіти!
Лісістрата
Ну, то скажу я, думки не ховатиму.
Отож, жінки, якщо примусить хочемо [319]
До миру ми чоловіків, то треба нам
Утриматись...
Калоніка
Від чого?
Лісістрата
А чи зробите ж?
Мірріна
Все зробим, хоч би й вмерти довелося нам.
Лісістрата
Отож нам слід від любощів утриматись.
Чого ж це ви сахнулись? Ще й похнюпились?
Стулили губки й чолами хитаєте?
Аж мінитесь в обличчі? Ще й заплачете?
То згодні чи не згодні? Не вагайтеся!
Мірріна
Ні, я не згодна! Хай і далі йде війна!
Калоніка
130 І я, клянусь, не згодна! Хай іде війна!
Лісістрата
Ти он як? Ах ти, камбало! А щойно ти
Себе давала надвоє розрізати.
Калоніка
Порадь щось інше. І в огонь я з радістю,
Як треба, вскочу. Все, що схочеш, крім цього!
Та це ж найгірше, Лісістрато, любонько!
Лісістрата
(до Мірріни)
А ти що скажеш?
Мірріна
Теж волію вогнище.
Лісістрата
О, повний похоті жіночий роде наш!
Про нас недарма сказано в трагедії:
Не більше ми, як Посейдон з човном його. [320]
(До Лампіто).
140 А ти, спартанко мила, як би ти одна
Була зі мною, — ми б урятували все.
Погодься ж ти хоч!
Лампіто
Далебі, нелегко нам,
Жінкам, самим на ложах залишатися.
Та хай вже так! І мир також потрібний нам!
Лісістрата
О люба! Лиш одна з усіх ти женщина!
Калоніка
Якщо ж утримаємось ми, як кажеш ти
(О, хай не буде так!), — невже настане мир
Від цього?
Лісістрата
Так, клянуся вам богинями!
Якщо, натершись пахощами пряними,
150 Ми у тоненьких сорочках сидітимем
Півголі дома, виполовши дельту всю, —
Розпаленим мужчинам ласк захочеться,
А ми утримаємось, не дамося їм, —
То знаю добре — швидко дійдуть згоди всі.
Лампіто
І Менелай, на голі перса глянувши
Єлени-кралі, мабуть, меч свій виронив.
Калоніка
А що, дурненька, як мужчини кинуть нас?
Лісістрата
Як Ферекрат сказав: бий пса побитого!
Калоніка
Усе це пустослів'я та базікання!
160 А що, як схоплять і до спальні силою
Тягтимуть?
Лісістрата
За одвірок ухопись міцніш. [321]
Калоніка
А як почнуть ще й бити?
Лісістрата
Проти волі дай.
Яка утіха в тім, що взято силою?
А досадить всіляко можна! Певна будь —
Відчепляться! Як жінці не захочеться,
Не буде насолоди й чоловікові.
Калоніка
Якщо ви ухвалили це, то згодні й ми.
Лампіто
Своїх ми чоловіків, може, й змусимо
До миру щиросердого і чесного,
170 Але ж, про це дізнавшися, афіняни
На нас підступно не учинять нападу?
Лісістрата
Тоді самі про себе ми подбаємо.
Лампіто
Допоки є трієри в нас і золото
В Акрополі, — не буть Елладі мирною.
Лісістрата
І це також давно вже передбачено.
Сьогодні ж і Акрополь ми захопимо.
Я доручила найстарішим женщинам
В той час, як ми тут з вами домовляємось,
В храм увійти немов з курінням жертовним.
Лампіто
180 Як там, то, річ видима, буде все гаразд.
Лісістрата
Чому ж того, на чому ми погодились,
Нам не скріпити клятвою нерушною?
Лампіто
То говори присягу, й ми повторимо. [322]
Лісістрата
Гаразд.
(До служниці).
Чого ти задивилась, скіф'янко?
Цей щит зворотним боком догори постав
І гострий ніж подай.
Калоніка
Якою клятвою
Ти клястись хочеш, Лісістрато?
Лісістрата
Клястись як?
Щитом своїм, як клявся ще Есхіл колись,
Ягнят коловши.
Калоніка
Ні, не бойовим щитом
190 Нам треба, Лісістрато, присягать за мир!
Лісістрата
То чим же нам поклястись?
Мірріна
От би білого
Коня впіймати й вирізати нутрощі!
Лісістрата
Де ж білий кінь?
Калоніка
То що ж би нам надумати?
Лісістрата
Клянуся Зевсом, добре я пораджу вас:
Великий чорний келих ставте вгору дном
Та міх вина заколемо фасоського
І поклянемось випить без води увесь!
Лампіто
Оце так клятва! Що й казати, схвалюю!
Лісістрата
Ну, то несіть же з дому міх і келих! [323]
(Приносить великий ківш і глиняний посуд з вином).
Калоніка
200 Оце так посуд, жіночки-голубоньки!
Його у руки взяти — й то приємно вже!
Лісістрата
Сюди його поставте й кабана кладіть!
Владичице Піфо, хай буде жертва ця,
Ця чаша дружби для жінок сприятлива!
(Наливає вино в келих).
Калоніка
На колір — справжня кров, — приємно лить її!
Лампіто
Приємно й пахне, от клянусь вам Кастором!
Лісістрата
То хай же перша присягну я, жіночки!
Калоніка
Ні, свідок Афродіта! Кинем жереб ми!
Лісістрата
Усі ківша торкніться! Лампіто, стань тут!
210 Хто-небудь з вас за мною хай повторює,
А ви усі цю клятву теж підтверджуйте.
"Клянусь — ні чоловіку, ні коханцеві..."
Калоніка
"Клянусь — ні чоловіку, ні коханцеві..."
Лісістрата
"Бажань не вдовольняти..." Говори ж бо, ну!
Калоніка
"Бажань не вдовольняти..." Леле-лелечко!
Коліна, Лісістрато, угинаються!
Лісістрата
"Як дівчина безвинна, в домі житиму..."
Калоніка
"Як дівчина безвинна, в домі житиму..." [324]
Лісістрата
"В шафрановому платті, нарум'янена..."
Калоніка
220 "В шафрановому платті, нарум'янена..."
Лісістрата
"Щоб чоловік мій розпалився пристрастю..."
Калоніка
"Щоб чоловік мій розпалився пристрастю..."
Лісістрата
"Та добровільно мужеві не дамся я..."
Калоніка
"Та добровільно мужеві не дамся я..."
Лісістрата
"А як примусив би мене він силою..."
Калоніка
"А як примусив би мене він силою..."
Лісістрата
"Не ворухнусь і дамся тільки знехотя..."
Калоніка
"Не ворухнусь і дамся тільки знехотя..."
Лісістрата
"До стелі перських туфель не закину я..."
Калоніка
230 "До стелі перських туфель не закину я..."
Лісістрата
"І під скребло не стану я левицею..."
Калоніка
"1 під скребло не стану я левицею..."
Лісістрата
"Дотримуючи клятви, п'ю до краплі все..." [325]
Калоніка
"Дотримуючи клятви, п'ю до краплі все..."
Лісістрата
"А зраджу — хай водою келих сповниться!"
Калоніка
"А зраджу — хай водою келих сповниться!"
Лісістрата
Всі поклялись зі мною?
Мірріна
Бачить бог — усі!
Лісістрата
Ось я приношу жертву.
(П'є).
Калоніка
Уділи й мені,
Щоб ми були й надалі щирі подруги.
П'ють з ковша всі по черзі.
1 2 3 4 5 6 7

Інші твори цього автора:

Дивіться також: