566. Владар тризубця — Посейдон, який помахом рибальської остроги — тризуба — нібито здіймав і втихомирював на морі бурю і викликав землетруси.
581. Пафлагонець-кушнір. Мова йде про Клеона, власника шкіряної майстерні, обраного в 424 р. до н. є. стратегом. Під ім'ям пафлагонця Арістофан висміяв Клеона в комедії "Вершники" (424 р. до н. є.).
583 і далі. Пародія на вірш з трагедії Софокла "Тевкр". Арістофан згадує місячне затемнення в 425 р. до н. є. і сонячне затемнення в 424 р. до н. є., вважаючи це поганими прикметами для Клеона.
603. Егідодержавна — Афіна, як і Зевс, носила егіду, тобто шкіряний щит з головою Горгони.
612. В Афінах вулиці не освітлювалися, через те громадяни в темну ніч освітлювали собі дорогу факелами. Під час повні місяця такі факели були зайві.
616-620. У 424 р. до н. є. в Афінах було проведено реформу календаря, в результаті якої зміщено цілий ряд свят.
[469]
624. Гіпербол був обраний делегатом на якесь загальногрецьке свято, на якому як посол Афін виступав з вінком на голові. Яка неприємність там його спіткала — невідомо.
638 і далі. Пародіювання досліджень софістів у галузі метрики і ритміки.
642. Сократ має на увазі музичні лади й віршові розміри (дактилі, анапести, ямби тощо), а Стрепсіад — метричну систему мір. Гра слів в оригіналі полягає в тому, що слово "дактилос" у грецькій мові має подвійне значення: "палець" і "віршовий розмір" ("дактиль").
659-693. Пародія на граматичні дослідження софістів, зокрема Протагора, який серед науковців вважається першим мовознавцем у Європі.
664. В оригіналі йдеться не про фазанів, а про півня й курку, які в давньогрецькій мові мають одну назву, але артикль вирішує, про яку стать йде мова.
691. Жарт з ім'ям Амінія полягає в тому, що воно у грецькій мові належить до першої відміни, куди входять головним чином іменники жіночого роду (порівн. укр. Микола, Микита, Олекса тощо).
710. Корінфяни у Пелопоннеській війні боролись проти Афін, тож їх і порівняно з блощицями.
758. Талант — грошова одиниця (дорівн. 60 мінам) і міра ваги (26,2 кг).
768 і далі. Запалювальне скло, яке тут згадується, було в той час рідкістю.
772. Афіни писали в той час на воскових табличках.
830. З острова Мелоса походив не Сократ, а філософ Діагор, якому за безбожництво винесено в Афінах смертний вирок, але він втік у Корінф. Називаючи Сократа уродженцем Мелоса, Аріс-тофан приписує йому атеїзм.
836. Мазати тіло оливковою олією в античній Греції було загальноприйнятим елементом туалету.
859. Стаття про "належні витрати", тобто на секретні цілі (розвідку, підкуп впливових осіб в інших державах тощо), була внесена в державний бюджет Періклом.
863. Йдеться про три оболи — щоденну плату афінських гелі-астів, тобто суддів присяжних.
869. Каламбур із словом "крематра" полягає в тому, що воно в давньогрецькій мові означає не тільки "кошик, колиска", а й "мотузка". Фідіппід, який зрозумів його в другому значенні, гостро зреагував на репліку Сократа.
902 і далі. Пародіювання вчення софістів про відносність істини і моралі.
968. Цитата з гімну до Афіни, який склав поет Фрініх, один з найдавніших представників аттичної трагедії.
[470]
984. Звичай носити у волоссі золоті шпильки у формі цикад в часи Арістофана був уже не модним.
989. Під час Панафінеїв — свята на честь богині Афіни — відбувалися військово-спортивні танці і вправи ефебів (юнаків). Поет картає розніженість тогочасної молоді, яка не квапилась до того роду змагань.
997. Яблуко було присвячене Афродіті, а метати в когось яблуком вважалось ознакою любові.
1041. Статер — афінська монета, яка дорівнювала 4 драхмам.
1051. "Геракловими купелями" називали теплі джерела неподалік Фермопіл. За міфом, відкрив їх і купався в них Геракл. Неправий використовує це повір'я для того, щоб довести недоцільність гартувати тіло холодною водою. Арістофан наводить цей приклад як зразок софістичної аргументації.
1063. За міфом, Пелей одержав від богів чудодійний меч, який приносив йому перемоги. Неправий тлумачить цей міф у пародійному дусі.
1083. Мова йде про давньогрецький звичай карати в такий оригінальний спосіб перелюбника, спійманого на гарячому. Осіб, яких піддавали таким "заходам", називали "товстозадими".
1103. "...візьміть у мене плащ..." — Здати плащ — визнати свою поразку.
1130. В Єгипті скніти. — На думку одних коментаторів, йдеться про муки від нестерпної спеки, властивої цій країні, на думку інших, мова йде про крилату фразу, яка виникла після того, як в 454 р. до н. є. перси завдали в Єгипті афінянам дошкульної поразки.
1134. "Старий і молодий то день". — У стародавніх греків був звичай лічити дні другої половини місяця від кінця. Через те останній день місяця був одночасно "старим" щодо місяця, який минав, і "молодим" по відношенню до наступного. У цей день боржники повинні були сплатити свої борги, в противному випадку на них можна було подати в суд скаргу вже наступного дня.
1176. Мати вигляд справжнього аттика — мати зухвалий вигляд, зухвало себе поводити.
1198. Жрець-випробувач — жрець, який перевіряв жертовну тварину перед жертвоприношенням.
1266. Пародійна цитата з трагедії Ксенокла, сина Каркіна, "Тлеполем". У ній мова була про Тлеполема, сина Геракла, який ненароком убив свого друга Лікімнія.
1273. Упасти з осла — приказка, значення якої відповідає українській "впасти з місяця".
1356. Як "барана" обстригли — гра слів з ім'ям славнозвісного атлета Крія з Егіни, якого звеличував ліричний поет Сімонід з Кеоса, і словом "кріос" — "баран".
1360. Античні греки думали, що цикади живляться росою і постійно співають.
[471]
1364. Учта стародавніх греків не обходилась без співу й музики. Хто закінчив співати, передавав міртову гілку, неначе естафету, іншому, щоб той співав далі.
1371 — 1372. Йдеться про трагедію Евріпіда "Еол", зміст якої становила трагічна любов брата й сестри Макарея і Канаки, дітей Еола — бога вітрів.
1396. За шкуру старіших — тобто прихильників давнини.
1417. "Старі — подвійно діти" — давньогрецьке прислів'я. Вжите тут у гумористичному значенні.