А зрослий в неволі орел молодий, –
Мій бідний товариш, – махає крилом
І їжу криваву клює під вікном.
Клює й поглядає крізь грати в вікно,
Неначе зі мною зріднився давно,
І хоче сказати: "Ми тут помремо",
І поглядом кличе: "Давай втечемо!
Ми вільні, ми – птахи; пора нам, пора
Туди, де з-за хмари біліє гора,
Туди, де з-за моря зринає зоря,
Туди, де гуляє лиш вітер… та я!.."
Переклад: Грязнов Олександр Андрійович