Пальці в рот і веселий свист.
Прокотилась недобра слава,
Що насмішник я і скандаліст.
Ох, і втрата, смішна та вбога,
Із розряду смішних химер!
Хоч соромлюсь, що вірив в Бога,
Жаль мені, що не вірю тепер.
Золоті, недосяжні далі!
Чи годиться в буденності тліть?
Я тому насміхався й скандалив,
Що бажав яскравіше горіть.
Дар поета на кожну незграбу
Накладає свою печать.
Білу розу і чорну жабу
Я хотів на землі повінчать.
Хай не справдились, не здійснились
Кращі задуми, та коли
Вже й чорти у душі причаїлись,
Отже, ангели в ній жили.
Через витівки ці невпинні,
Що до строку згубили мене,
Хочу я на останній хвилині
Попросити присутніх одне:
Щоб даремно мене не картали
За зневіру у благодать
І в сорочці російській поклали
Під іконами помирать.
Переклад Олександра Грязнова