Чом стоїш зігнувшись в завірюсі білій?
Може, щось побачив? Може, щось чувати?
Ніби за село ти вийшов погуляти.
І, як п'яний сторож, загубив дорогу,
Вгрузнув у заметі, приморозив ногу.
Ой, і сам я нині наробив публіки:
Не дійду додому з тої пиятики.
Там верба зустрілась, там сосну помітив,
Їм горлав пісні я в заметіль про літо.
Сам собі здавався я таким же кленом,
Тільки не опалим, а іще зеленим.
І згубивши сором, не зберігши й ріску,
Як чужу дружину, обіймав берізку.
Переклад Олександра Грязнова