Клене мій опалий, геть заледенілий...

Сергій Єсенін

Клене мій опалий, геть заледенілий,
Чом стоїш зігнувшись в завірюсі білій?

Може, щось побачив? Може, щось чувати?
Ніби за село ти вийшов погуляти.

І, як п'яний сторож, загубив дорогу,
Вгрузнув у заметі, приморозив ногу.

Ой, і сам я нині наробив публіки:
Не дійду додому з тої пиятики.

Там верба зустрілась, там сосну помітив,
Їм горлав пісні я в заметіль про літо.

Сам собі здавався я таким же кленом,
Тільки не опалим, а іще зеленим.

І згубивши сором, не зберігши й ріску,
Як чужу дружину, обіймав берізку.

Переклад Олександра Грязнова
загрузка...