Не можливо нічого змінить.
Вже не будуть, схвильовані вітром,
Наді мною берези шуміть.
Дім старенький без мене скулиться,
Мій собака давно подох.
На московських покручених вулицях
Присудив мені вмерти бог.
Я люблю тебе, місто в'язове,
Хоч не скажеш про це в словах.
Золотава дрімотна Азія
Спочиває на куполах.
А вночі, коли світить місяць
Яскравіше, ніж безліч зірок,
Мої ноги грязюку місять,
Ведучи у знайомий шинок.
Дим і сварка в притулку грішнім,
Та всю ніч, мов якийсь упир,
Я читаю повіям вірші
І глушу із бандитами спирт.
Я ніскільки від них не кращий,
І тому я кажу невлад:
"Я такий же, як ви, пропащий,
Не вернутись мені назад".
Дім старенький без мене скулиться,
Мій собака давно подох.
На московських покручених вулицях
Присудив мені вмерти бог.
Переклад Олександра Грязнова