Коли стрілка почала бігати по циферблату, очі дівчинки пересувалися за нею — вона спостерігала, підраховувала, відстежувала довгі ланцюги значень до рівня, на якому знаходилася істина.
Нарешті вона кліпнула очима, зітхнула та вийшла зі свого тимчасового трансу.
— Раніше ви були черницею, — сказала вона. — Я б ніколи цього не вгадала — черниці мають залишатися у своїх монастирях довічно. Але ви втратили віру в те, що каже Церква, і вони випустили вас. Це зовсім не схоже на мій світ.
Доктор Мелоун опустилася на стілець й украй здивовано подивилася на Ліру. Та спитала:
— Це правда, так?
— Так. І тобі сказала це твоя…
— Це алетіометр. Він працює, я гадаю, за допомогою Пилу. Я прийшла до вашого світу, щоб більше дізнатися про Пил, і він сказав мені звернутися до вас. Отже, мені здається, що ваша темна матерія має бути тією самою річчю. А тепер мені можна скористатися вашою Печерою?
Доктор Мелоун похитала головою, але це означало не відмову, а безпомічність. Вона розвела руками.
— Чудово, — промовила вона. — Думаю, я сплю. То що мені перешкоджає побачити, що буде далі в моєму сні?
Вона повернулася на стільці та натиснула якісь кнопки, й приміщення заповнили електричне дзижчання та звук вентилятора комп'ютера. Почувши все це, Ліра приглушенозітхнула — цей шум був дуже схожий на те, що вона чула в жахливій яскравій від блиску кімнаті в Больвангарі, коли срібна гільйотина ледь не відрізала від неї Пантелеймона. Дівчинка відчула, як він здригнувся в неї в кишені, і спробувала заспокоїти його м'яким дотиком.
Але доктор Мелоун цього не помітила: вона налаштовувала перемикачі та натискувала на літери на одному з лотків зі слонової кістки. Невдовзі колір екрана змінився, і на ньому з'явилися якісь літери та фігурки.
— Сідай сюди, — наказала вона та звільнила стілець для Ліри. Потім відкрила якусь невеличку посудину й сказала: — Я маю нанести тобі на шкіру гель, це потрібно дляелектричного контакту. Його буде легко змити. Не рухайся.
Доктор Мелоун узяла шість дротів, на кінці кожного з яких була маленька пластинка, і прикріпила їх до різних місць на голові Ліри. Ліра не ворушилася, але дихала так, ніби кудись бігла, а її серце шалено стукало.
— Гаразд, я тебе підключила, — сказала пані Мелоун. — У кімнаті повно Тіней — насправді їх повно у всьому всесвіті. Але побачити їх ми можемо лише так, тож звільнисвій розум і дивися на екран. Поїхали.
Ліра зробила все, що їй сказали. Скло було темним і пустим — вона невиразно бачила власне відображення, але більше нічого. Вона наважилася на невеличкий експеримент — уявила, що читає алетіометр, поставивши йому запитання: що ця жінка знає про Пил? Які запитання ставить вона?
Вона подумки за допомогою ручок пересунула стрілки алетіометра по циферблату, і після цього екран раптом почав мерехтіти. Здивована, вона вийшла із зосередженого стану, і мерехтіння зникло. Хвилю захвату, яка охопила доктора Мелоун настільки, що та аж підскочила, вона не помітила: вона присунулася ближче до екрана і знову почала зосереджуватися.
Цього разу реакція була миттєвою. Екраном пробіг потік танцюючих вогників, дуже схожий на блискучу завісу північного сяйва. Вогники лише на мить вишикувалися у якісь структури, розсипалися та знову вишикувалися, кожного разу набуваючи іншої форми й інших кольорів; вони робили петлі й розгойдувалися, потім розпорошувалися, вибухали водоспадами світла та бігали по екрану. Вони були чимось схожі на зграї птахів, що зняли метушню та кидаються в усі боки.
Спостерігаючи за всім цим, Ліра відчула те саме, що відчувала, коли вчилася читати алетіометр — якесь тремтіння на межі розуміння.
Вона поставила інше питання: чи це Пил? Чи одна річ створює ці образи та рухає стрілки алетіометра?
Відповідь надійшла у вигляді ще більшої кількості вирів світла, і Ліра здогадалася, що ця відповідь була позитивною. Тоді їй спало на думку інше, і вона повернуласядо доктора Мелоун і побачила, що та дивиться на неї, розкривши рота та тримаючись руками за голову.
— Що таке? — спитала вона. Екран згас. Пані Мелоун моргнула.
— Та що сталося? — знову запитала дівчинка.
— О, ти тільки-но створила на дисплеї найліпшу картину з тих, що я бачила досі, от і все, — відповіла жінка. — Що ти робила? Про що ти думала?
— Я думала про те, що ви можете отримувати ще чіткішу картинку, — промовила Ліра.
— Ще чіткішу? Та ця й так була найчистішою з усіх!
— Але що все це означає? Чи вмієте ви читати її?
— Читати? — перепитала доктор Мелоун. — Її не можна читати так, як ми читаємо книжку, тут інший принцип дії. Тіні лише реагують на увагу, що її звертають на них люди. Це й так уже переворот у науці: вони реагують на нашу свідомість!
— Та ні, я мала на увазі дещо інше, — пояснила Ліра. — Ці Тіні, вони здатні не лише створювати довільні кольори та фігури — вони можуть створити будь-яку потрібну фігуру. Якщо бажаєте, вони можуть створювати для вас усілякі картини. Дивіться.
З цими словами Ліра знов повернулася до екрана та сфокусувала на ньому свої думки, але цього разу уявляла собі, що це алетіометр з його тридцятьма шістьма символами, розташованими по колу. Наразі вона знала їх так добре, що коли крутила удавані ручки, послідовно встановлюючи стрілку на свічу (символ розуміння), альфу та омегу (мова) та мураху (старанність) і формулюючи запитання, її пальці на колінах машинально смикалися. Добре знала вона, але що ж робити цим людям для того, щоб зрозуміти мову Тіней?
Екран відреагував зі швидкістю думки, і з хаосу ліній та спалахів з'явилася низка напрочуд чітких зображень: компаси, знов альфа й омега, блискавка, ангел. Кожна картинка висвітилася певне число разів, потім з'явилися ще три: верблюд, сад, місяць.
Їхнє значення було для Ліри цілком зрозумілим, і вона розосередилася, щоб пояснити все пані Мелоун. Повернувшись, дівчинка побачила, що доктор сидить, відкинувшисьна спинку стільця, обличчя її було білим як крейда, а пальці уп'ялися у край стола.
— Печера відповідає, — пояснила Ліра, — моєю мовою, мовою картинок — так само, як мій алетіометр. Але вона каже, що може також користуватися звичайною мовою, словами — якщо бажаєте. Ви можете зробити так, аби на екрані з'являлися слова. Але для цього вам доведеться виконувати чимало ретельних підрахунків (це були компаси), а блискавка означає антаричну, тобто електричну енергію. Ангел — це послання, тобто вона щось бажає сказати. Але потім з'явилася та інша картинка… це означає Азію, майже крайній її схід. Я не знаю, що за країна це може бути — можливо, Китай… Мешканці цієї країни в певний спосіб спілкувалися з Пилом, тобто Тінями, — приблизно так само, як ви та я, — але вони замість картинок застосовують палички. Я думаю, це означає той малюнок на дверях, але я не повністю це зрозуміла. Щойно побачивши цей знак, я подумала, що це вельми важливо, але що це означає, я не зрозуміла. Отже, способів спілкування з Тінями має існувати чимало.
Доктор Мелоун ледь дихала.
— Книга Змін! — вигукнула вона. — Так, це Китай. Вона являє собою різновид пророцтва — насправді навіть ворожіння… Так, вони використовують палички. Вони там лише для прикраси, — додала вона, ніби намагаючись переконати Ліру, що насправді вона в усе це не вірить. — Ти хочеш сказати, що коли люди ворожать за Книгою Змін, вони входять у контакт з тіньовими частинками? З темною матерією?
— Так, — відповіла Ліра. — Й існує безліч способів це зробити. Я не розуміла цього раніше — я вважала, що є лише один.
— Ті зображення на екрані… — почала доктор Мелоун.
Ліра відчула, як на краю її свідомості промайнула якась думка, та знову повернулася до екрана. Не встигла вона почати формулювати питання, як висвітилися нові картинки, вони змінювали одна одну так швидко, що доктор Мелоун ледь устигала за ними стежити. Зрозумівши, що вони означають, Ліра знову подивилася на жінку.
— Печера каже, що ваші дії також дуже важливі, — повідомила дівчинка докторові. — Вона каже, що ви маєте зробити щось вагоме. Отже, ви, ймовірно, маєте навчитися користуватися словами — так ви швидко зрозумієте, що вона каже.
Доктор Мелоун помовчала і спитала:
— То звідкіля, кажеш, ти прийшла?
Ліра скривилася, зрозумівши, що доктор Мелоун, яка досі діяла під впливом виснаження та розпачу, у нормальному стані ніколи б не показала свою роботу дивній дитині,яка з'явилася нізвідки, і що вона починає шкодувати про те, що зробила. Але дівчинка пам'ятала, що має казати лише правду.
— Я прийшла з іншого світу, — сказала вона, — і це правда. Я знайшла прохід сюди. Я… мені довелося втекти, бо люди в моєму світі переслідували мене, щоб убити. А алетіометр, мій правдомір, він з'явився з того самого місця. Його дав мені Ректор Коледжу Джордана. У моєму Оксфорді існує Коледж Джордана, але його немає в цьому. Я шукала його, проте не знайшла. А ще я самотужки навчилася читати алетіометр. Я додумалася до способу вивільняти свій розум, і тоді я відразу бачу, що він хоче повідомити. Це приблизно те саме, що ви казали про… про сумніви, загадки й таке інше. Коли я дивилася в Печеру, то робила те саме, і все працювало достеменно так само, отже, мій Пилі ваші Тіні — це одна річ. Тож…
Вона побачила, що доктор Мелоун цілком отямилася, а тому взяла алетіометр, обережно, як мати дитину, загорнула його в оксамит і засунула в рюкзак.
— Тож, якщо схочете, ви можете зробити так, аби Печера спілкувалася з вами за допомогою слів, що з'являються на екрані. Тоді ви зможете розмовляти з Тінями так, як я розмовляю зі своїм приладом. Але ось що мене непокоїть: чому люди в моєму світі ненавидять його? Я маю на увазі Пил, або ж Тіні чи темну матерію. Вони хочуть знищити його, вважають його злом. Але я гадаю, що зло — це те, що вони чинять, я навіть у цьому переконана. То що воно таке, ці Тіні? Чи це добро, чи зло, чи щось інше?
Доктор Мелоун потерла обличчя, і її щоки стали ще червонішими, ніж були.
— Усе, пов'язане з Тінями, збиває з пантелику, — промовила вона. — Ти знаєш, як незвично чути слова "добро" і "зло" в науковій лабораторії? Одна із причин того, що ястала науковцем, полягає в тому, що я сподівалася: як учений я не матиму потреби думати про такі речі.
— Про них слід думати завжди, — суворо зауважила Ліра.