ПОЕМА
Місте' Куртц — він померти
І
Ми люди порожні
Опудала подорожні
Голови солом'яні
До купи клонимо.
Гай-гай!
Наші пошепти
Перешепти
Тихі безсенсні
Мов легіт в сухих комишах
Чи мишачих лапок по товченім шклу шах шах
У наших сухих льохах.
Форма аморфна, тінь без барви,
Порух без руху, сила без запалу —
Ви, що перейшли
З очима ясними прямо до ями —
До іншого смерти Царства
Споминайте нас — хай не часто —
Не як душі шаленії з бугили,
А лиш як людей порожніх,
Як опудала подорожні.
ІІ
Очі, в які я не смію глянути і вві сні,
Там, у сонному царстві смерти,
Не сяють вони, грізні;
Там я ті очі зрю
Лиш як блищики на колоні-уломі;
Там гойдається древо,
І голоси жалю,
Вплітаючись у вітровію пісні,
Дальші й смутніші в тому огромі
За пригаслу зорю.
До сонного царства смерти
Нехай ще на мене напне
Випадок машкари які завгодно обдерті
Чи мишки шкурку, чи крукову бурку
Насадить на дві схрещені клепки
Посеред гуляйполя
І хай на дії мої
Буде лиш вітру воля
Ні не притягуй —
Тільки не зустріч остання
У сутінковому царстві!
ІІІ
Це мертва країна
Це кактусова отруїна
Тут подобизни камінні
Зводять майстри, тут боввани
Приймають мерцевої правиці благання
Під мерехтінням пригаслої зорі.
Отак воно
В тому іншому царстві смерти
Прокидаєшся від самоти
О тій порі, коли ми
Умліваємо, аж тремтимо,
Палкими вустами, що цілували б,
Спрямовуємо молитви товчі камінній.
У цій долині порожній
Цій перебитій щелепі втрачених царств наших
ІV
Ті очі не тут
Жодних очей немає отут
У юдолі цій зір вмирущих
У цій долині порожній
Цій перебитій щелепі страчених царств наших
У цім останнім місці зустрічі
Ми ступаємо помацки
І не зронимо й слова,
Як зіб'ємося в гурт над рікою розбухлою
Тут нам бути сліпими,
Аж поки знову зійдуть ті очі
Зорею предвічною
Трояндою стопелюстковою
Сутінкового царства смерти
Єдиною надією
Пустих людей.
V
Опунцію обтанцюймо
Отанцюймо опунцюймо
Опунцюймо опунцяймо
Тай on'ятій ранку
Між ідеєю
Й дійсністю
Між рухом
І дією
Падає Тінь
Бо Твоє є Царство
Між замислом
І творінням
Між почуттям
І відгуком
Падає Тінь
Життя дуже довге
Між жаданням
І судомою
Між спроможністю
Й існуванням
Між сутністю
Й втіленням
Падає Тінь
Бо Твоє є Царство
Бо Твоє є
Життя є
Бо Твоє є Ца
Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Не бабах а лиш схлип
Переклад О. Мокровольського