Він різко підвів голову, насупив брови і сказав досить суворим тоном:
— Це ви? Що вам завгодно?
— Поговорити з вами, капітане.
— Але я зайнятий, у мене робота. Я надав вам повну свободу бути самому, невже я не можу користатися тим же?
Прийом здавався мало втішливим. Але я вирішив вислухати все, щоб сказати все до решти.
— Капітане, — холодно зауважив я, — я маю поговорити з вами про таку справу, котру не можна відкласти.
— Яку? — запитав він іронічно. — Ви зробили відкриття, що не вдалося мені? Море розкрило перед вами нові таємниці? [353]
Ми були далекі від розуміння. Але перш ніж я устиг відповісти, капітан Немо показав мені на розкритий перед ним рукопис і переконливо сказав:
— От, пане Аронаксе, рукопис, перекладений кількома мовами. Він містить короткий підсумок моїх робіт з вивчення моря, і, коли це буде бажано Богові, він не загине разом зі мною. Цей рукопис разом з історією мого життя буде укладено в непотопаю-чий апарат. Той, хто залишиться в живих останнім на "Наутилу-сі", кине апарат у море, і він попливе з волі хвиль.
Ім'я цієї людини! Його автобіографія! Отже, коли-небудь його таємниця розкриється? Але в дану хвилину його повідомлення було для мене тільки засобом, щоб підійти до суті потрібної мені справи.
— Капітане, — відповів я, — я не можу схвалити самої ідеї ваших дій. Неприпустимо, щоб плоди ваших наукових пошуків могли загинути. Але обраний вами спосіб мені здається занадто примітивним. Хто знає, куди заженуть вітри цей апарат, у які руки потрапить він? Хіба не можна придумати щось певніше? Хіба ви самі або хто-небудь з ваших...
— Ні, — різко увірвав мене капітан.
— Але тоді я та й мої товариші готові узяти ваш рукопис на збереження, і якщо ви повернете нам свободу...
— Свободу? — запитав капітан Немо, уставши з місця.
— Так, саме з цього питання я і хотів поговорити з вами. Уже сім місяців, як ми знаходимося на вашім кораблі, і от сьогодні я запитую вас, — від імені моїх товаришів і власного, чи маєте ви намір утримувати нас назавжди?
— Пане Аронаксе, — сказав капітан Немо, — сьогодні я вам відповім те саме, що відповів сім місяців тому: "Хто ступив на борт "Наутилуса", той звідси не вийде".
— Виходить, ви обертає нас у рабство?
— Називайте це як хочете.
— Але раб усюди зберігає за собою право повернути собі волю! І заради цієї мети для нього всі засоби гарні!
— А хто ж заперечує за вами це право? Хіба коли-небудь мені приходила думка зв'язувати вас клятвою?
І, схрестивши руки на грудях, капітан дивився на мене.
— Капітане, — звернувся я до нього, — ні у вас, ні в мене немає бажання повертатися до цього питання. Але раз уже ми його торкнулися, давайте доведемо до кінця. Повторюю вам, що йдеться не тільки про мене. [354]
Для мене наукова праця — це моральна підтримка, натхнення, могутнє захоплення і пристрасть, що примушує мене забути усе. Так само, як ви, я можу жити ніким не знаний, у тіні, з примарною надією передати потомству результати своїх досліджень за допомогою гіпотетичного апарата, довіреного випадковій волі вітрів і хвиль. Одне слово, лише я здатний і захоплюватися вами і без невдоволення супроводжувати вас, граючи роль, у деякому смислі для мене зрозумілу; але у вашому житті є й інша сторона, а вона мені уявляється огорненою складними обставинами і таємницями, до яких непричетні ми, я і мої товариші. І навіть у таких випадках, коли б наше серце і вболівало за вас, зачеплене вашою скорботою або схвильоване проявами вашого талановитого розуму' і мужності, нам усе-таки довелося б затаювати в собі найменше свідчення тієї симпатії, яка виникає в нас при появі чогось красивого і доброго, незалежно від того, походить воно від друга чи від ворога. І от ця свідомість нашої повної непричетності до всього, що вас стосується, робить наше становище неприйнятним, неможливим, навіть для мене, а що вже казати про таку людину, як Нед Ленд. Кожна людина, тільки тому, що вона людина, гідна того, щоб про неї подумати. Чи задавалися ви питанням, на що здатна любов до волі і ненависть до рабства, які плани помсти можуть вони вселити таким натурам, як наш канадець, що може він замислити і спробувати зробити?..
Я замовк. Капітан Немо встав з місця.
— До того, що може замислити і намагатися зробити Нед Ленд, мені немає діла! Не я шукав його! Не для свого задоволення я тримаю його на кораблі. Що стосується вас, пане Аронаксе, то ви належите до тих людей, що здатні розуміти все, навіть і мовчання. Більше відповісти мені нічого. Нехай перша розмова ваша на цю тему буде й останньою, тому що другого разу я вам можу і не відповісти.
Я вийшов. З цього дня наше становище стало дуже напруженим. Я розповів про розмову моїм товаришам.
— Тепер принаймні ми знаємо, — сказав Нед, —. що чекати нам від цієї людини нічого. "Наутилус" підходить до Лонг-Айленду. Яка б не була погода, ми утечемо.
Однак небо ставало усе грізнішим. З'явилися провісники урагану. Повітря набуло молочно-білого відтінку. Пір'їсті хмари на обрії змінювалися купчастими. Нижче них швидко мчали темні хмари. Море починало здійматися великими довгими валами. Зникли птахи, крім буревісників. Барометр помітно падав, пока-
зуючи на сильне скупчення водяної пари у повітрі. Суміш у штормовому приладі розкладалася під дією електрики, насиченої в атмосфері. Наближалася боротьба стихій.
Буря вибухнула 18 травня, саме в той час, коли "Наутилус" порівнявся з Лонг-Айлендом, у кількох милях від морських каналів Нью-Йорка. Я маю можливість описати цю боротьбу стихій завдяки тому, що капітану Немо, з якоїсь непоясненої примхи, захотілося помірятися силою з бурею на поверхні моря.
Дув південно-західний вітер, спочатку дуже свіжий, тобто зі швидкістю п'ятнадцяти метрів за секунду, потім до трьох годин дня швидкість його досягла двадцяти п'яти метрів за секунду. Коротше, починався шторм.
Непохитно витримуючи пориви бурхливого вітру, капітан Немо стояв на палубі. Він прив'язав себе в поясі до борту, щоб його не змили скажеш хвилі. Піднявшись на палубу і прив'язавши себе, я споглядав то бурю, то цю, ні з ким не зрівняну людину, що прийняла виклик шаленої стихії.
Великі жмути хмар неслися над самим морем, мішаючись з його бурхливими хвилями; я вже не бачив тих дрібних проміжних валів, які утворюються в провалах між високими валами, нічого, крім довгих чорних хвиль, таких компактних, що навіть їхні гребені не дробилися. Висота їх усе збільшувалася. Вони зіштовхувалися одна з одною. "Наутилус" то лягав на бік, то дибився, то моторошно бовтався в кільовій хитавиці.
До п'ятої години вибухнула злива, але вона не заспокоїла ні сили вітру, ні бушування моря. Ураган нісся зі швидкістю сорока п'яти метрів за секунду, або сорока льє за годину. Досягаючи такої сили, він руйнує будинки, зносить дахи, рве залізні ґрати і зрушує з місця двадцятичотирифунтові гармати. Проте навіть в умовах такого урагану "Наутилус" виправдовував слова одного ученого інженера: "Немає такого добре сконструйованого судна, що не могло б протистояти морю". "Наутилус" не був скелею, що її могли б зруйнувати хвилі; він був сталевим веретеном, слухняним, рухливим, без щогл і без оснащення і тому з безкарною зухвалістю протистояв їхній люті.
Я уважно спостерігав за величезними валами. Вони доходили до п'ятнадцяти метрів заввишки і ста п'ятдесятьох — ста сімдесятьох метрів довжини, а швидкість їхнього поширення, рівна половині швидкості вітру, досягала п'ятнадцяти метрів за секунду. Чим глибшим було море, тим вищими ставали хвилі. 1 тут я зрозумів особливу роль хвиль, що захоплюють повітря і нагнітають [356] його в морську глибину, вносячи в неї джерело життя у вигляді кисню. Виняткова, але вже обчислена сила їхнього тиску може доходити до трьох тисяч кілограмів на квадратний фут, коли вони обрушуються на яку-иебудь поверхню. Коло Гебридських островів морські хвилі такої ж сили зрушили з місця камінь вагою у вісімдесят чотири тисячі фунтів. А під час бурі 23 грудня 1864 року такі ж вали, зруйнувавши в Японії частину міста Ієдо, кинулися на схід зі швидкістю семисот кілометрів за годину й у той же самий день розбилися об береги Північної Америки.
До ночі буря розгулялася ще більше. Так само, як під час циклону 1860 року коло островів Згоди, барометр упав до 710 міліметрів. У сутінках я помітив па обрії корабель, що ледве . боровся з бурею. Він дрейфував під слабкою парою, щоб тільки триматися на хвилях. Імовірно, це був пароплав, що курсує на лінії Нью-Йорк — Ліверпуль або Гавр. Незабаром він сховався в темряві.
О десятій годині вечора небо палало. Усе навколо було пронизано блискавками. Я був не в змозі переносити той блиск, а капітан Немо дивився широко розплющеними очима, наче вбираючи в себе саму душу бурі. Гуркіт хвиль, що розбивалися, виття вітру, гуркіт грому створювали непередавану какофонію. Вітер мчав з однієї точки обрію, до іншої; вирвавшись зі сходу, циклон, обійшовши північ, захід, південь, повертався знову на схід, навперейми напрямку циркулюючих бур на Південній півкулі.
Ну і Гольфстрім! Вій виправдав свою назву — короля бур! Він був творець усіх цих страшних циклонів, унаслідок різниці температур його плинів і шарів повітря, що лежать над його поверхнею.
До водяної зливи приєдналася злива блискавок. Водяні краплі перетворювалися у світні зблиски. Можна було подумати, що капітан Немо шукав для себе гідної смерті і хотів, щоб його убила блискавка. Серед жахливої кільової хитавиці "Наутилус" нерідко здіймав догори сталевий бивень, як вістря громовідводу, і кілька разів я бачив, як із нього летіли іскри.
Знесилившись, зовсім розбитий, я наліг на кришку люка, відкрив її і зійшов у салон. У цей час буря досягла межі своєї сили. Усередині "Наутилуса" не можна було триматися па ногах.
Близько півночі повернувся і капітан Немо. Я чув, як помалу наповнювалися резервуари, і "Наутилус" тихо опустився нижче поверхні води. Крізь відкриті вікна я бачив великих зляканих риб, що пливли, як примари, у воді, що світилася від спалахів блискавок. [357] "Наутилус" продовжував опускатися. Я припускав, що на глибині п'ятнадцяти метрів він знайде затишок. Ні, занадто сильно розбушувалися верхні шари. Треба було шукати спокою ще нижче й опуститися в надра моря на п'ятдесят метрів.
Який панував тут мир, спокій, який затишок! Хто міг би тут сказати, що там нагорі шаленіє грізний ураган!
Глава двадцята
НА 47°24' ШИРОТИ І 17°28' ДОВГОТИ
Силою бурі нас відкинуло до сходу.