Ваші руки, потом змиті!
Вся земля — це ложе ваше,
Ваш покров — з небес блакиті.
Мучить голод вас і холод,
Спека вас огнем спалила,
Та ніколи не хиталась
Ваша міць і ваша сила.
Розум ваш, ясний і чистий,-
Він збагнув, що не подоба
Трудареві бути в рабстві,
Мов уярмлена худоба.
Ви не скаржитесь безсило,
Ви ховаєте страждання,
Ви не хочете від інших
Чути марні вболівання.
Так!.. Надія твердо радить:
"Будьте поки що терплячі,
Та, коли усі відчують
Спільні прагнення гарячі,
. . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .1
Не втрачайте ви надії,
Що путі торує в світі
Робітництво! Прославляю
Ваші руки, потом змиті!
27 квітня 1880 р.
1 Царська цензура заборонила друкувати строфи, позначені
крапками, їх і досі ще не розшукано і
не відновлено. (Прим, ред.).
Перекладач: Микола Бажан