Кіт, що гуляв сам по собі

Редьярд Кіплінг

Р. Кіплінг

"Кіт, що гуляв сам по собі" із збірки "Just so stories"

Переклад Герасимчука Віталія

Слухайте і почуєте, дивіться і побачите. Давно це було, о найшанованіші, в часи, коли всі тварини були дикими. І собака був дикий і кінь, і корова, і вівця. Всі вони були надзвичайно дикими. Вони мешкали в дикому, первісному лісі, уникаючи один одного. Але найдикіший з усіх диких тварин був кіт. Він гуляв сам по собі, ніде надовго не затримуючись.

Звичайно, чоловік теж був дикий, надзвичайно дикий. Він би не на дрібку не став цивілізованіший, як би не зустрів жінку. І вона сказала, що їй не подобається жити в дикий, первісний спосіб. Вона знайшла суху, затишну печеру, замість купи мокрого листя. Жінка підмела долівку, запалила невелике багаття, завісила вхід вичененою шкірою дикого звіра і сказала: — Витирай ноги, коли заходиш до печери, коханий. Тепер ми маємо дім.

В той вечір, о найшанованіші, вони бенкетували смаженим мясом дикої вівці приправлену диким часником та диким перцем, дикою качкою з диким рисом та фініками приправлену колеандром, реберцями дикою теляти і закушували дикими вишнями у купі з дикими гренаділами. Після вечері щасливий чоловік заснув. А жінка сіла біля вогнища, розпустила своє волосся, взяла велику плоску кістку (лопатку дикої вівці), і почала пильно видивляться у відомі тільки їй знаки. Потім підкинула оберемок хмизу до багаття, і почала наспівувати чаклунську пісню. Це була найперша магія в світі.

А тим часом всі дикі тварини зібрались подивиться на дивне світло, що линуло з печери.

І нарешті, дикий кінь тупнув своїм копитом і сказав: "О мої друзі і мої вороги, навіщо чоловік та жінка запалили те величне світло у великій печері і чи не зашкодить це нам?"

Дикий пес понюхав повітря своїм диким носом, учуяв пахощі смаженого мяса і сказав :

— Піду, побачу і все розповім. Думаю, що нічого лихого зі мною не трапиться. Котику ходімо зі мною.

— Ні, — відказав Кіт, — Я — кіт, котрий гуляє сам по собі і ніде на довго не затримуючись.

— Тоді ми ніколи не зможемо бути друзями, — сказав пес і неспішно потрусив до печери.

Коли пес трохи відійшов, кіт сказав до себе:

— Я — кіт, котрий гуляє сам по собі і ніде на довго не затримуюсь, то чому б мені не піти і не побачити, що там відбудеться для власного задоволення.

І тихенько подався за диким собакою.

Пес підійшов до печери, підняв носом шкіру – завісу і вдихнув пахощі смаженого мяса. Жінка продовжувала вдивлятися у дивні знаки на кістці, але вона почула, що хтось прийшов, засміялась і сказал до себе: "Перший прийшов", а вголос додала:

— Чого тобі треба дике створіння з первісного лісу?

— О ворог мій, дружина мого ворога, що то за чарівні пахощі розносяться по всьому первісному лісі? – запитав дикий пес.

Тоді жінка взяла просмажену кістку і кинула її дикому собаці, промовляючи:

— А ти спробуй це, дика тварина з первісного лісу.

Дикий пес згриз кістку, смачнішого він ніколи не їв, і сказав:

— Ворог мій, жінка мого ворога , дай мені ще.

Жінка відказала:

— Дика істота із первісного ліса, якщо ти будеш допомагати моєму чоловікові на ловах і охороняти печеру, то я буду давати стільки кісток скільки тобі потрібно.

— Ого, — подумав кіт, — це дуже розумна жінка, але не розумніша за мене.

Пес вповз у печеру, поклав голову на коліна жінці і промовив :

— О мій друг, дружина мого друга, я буду допомагати твоєму чоловікові на ловах та охоронятиму печеру.

— Так, — подумав кіт, — Але який дурний пес!

Кіт тишком вибрався із своєї схованки і подався до дикого первісного лісу, вимахуючи хвостом, мандруючи на самоті і нікому нічого не розповів.

Вранці, прокинувшись, чоловік спитав:

— Що тут робить цей дикий пес?

— Його імя більше не дикий пес, а найкращий друг навіки. Візьми його з собою на полювання.

Того ж дня, жінка зрізала великий оберемок трави із заливних луків, висушила його, так щоб він пахнув, як гарне свіже сіно і поклала його біля входу до печери, а потім сплела вуздечку із кінського волосу. Ввечері вона знову розплела своє волосся, взяла в руки овечу лопатку і завела чаклунську пісню. Це було друге у світі чаклунство.

А тим часом всі дикі тварини з первісного лісі дивувалися, що трапилося з диким псом і нарешті дикий кінь стукнув своїм копитом і сказав:

— Я піду, побачу і скажу чому не повернувся дикий пес. Котику ходім зі мною.

— Ні, — відповів кіт, — Я — кіт, що гуляє сам по собі і ніде на довго не затримуючись.

Але знову пішов до печери і зачаївся у схованці.

Коли жінка почула, як кінь заходить до печери, спотикаючись об власну гриву, вона засміялася і сказала:

— Другий. Що ти хочеш дике створіння з дикого лісу?

— О мій ворог, дружина мого ворога, куда подівся дикий пес?, — запитав кінь.

Жінка знову розсміялася, підняла магічну кістку, уважно подивалася на таємничі знаки і сказала:

— О дике створіння з дикого лісу, ти прийщов не за собакою, а за цією пахучою травою.

Дикий кінь стукнув копитом і відповів:

— Так, це правда. Дай мені її покуштувати!

Нащо жінка відказала:

— О дика істота з дикого лісу нахили свою дику голову, дозволь мені надіти вуздечку і я буду давати тобі цю прекрасну траву тричі на день.

-Т – а – а — к, — подумав кіт, — ця жінка дуже мудра, але не мудріша за мене.

Кінь схилив свою дику голову і жінка загнуздала його. Кінь дмухнув на коліна жінці і сказав:

— О хазяйка, дружина мого хазяїна, я буду вашим слугою за ради цієї прекрасної трави.

— Т – а — а — к. А кінь геть дурний. , — подумав кіт і повернуввся до дикого первісного лісу, махаючи своїм хвостом, ніде на довго не зупиняючись і нічого нікому не сказавши.

Коли чоловік і пес повернулися з ловів, він спитав, що тут робить дикий кінь. Нащо дружина відповіла:

— Його звуть не дикий кінь, а найперший помічник навік, бо він перевозитиме нас на свої спині. Осідлай його і випробуй на ловах.

загрузка...

Наступного разу, гордо тримаючи рогату голову, звісно наскільки дозволяло гілля, до печери пішла корова. Кіт знову причаївся у своїй схованці біля печери. Все відбулося, як попередні рази і кіт сказав ті самі слова, коли корова пообіцяла давати молоко в обмін на пахуче сіно. А кіт повернувся собі до дикого первісного лісу, махаючи хвостом, ніде надовго не затримуючись і нікому нічого не сказавши.

А коли чоловік повернувся з ловів і запитав, що робить тут дика корова, жінка сказала:

— Тепер її імя не дика корова, а годувальниця. І буде вона завжди давати тепле біле молоко, а я буду піклуватися про неї , коли ти, твій перший друг і перший помічник будете на ловах.

Наступного дня кіт чекав, чи піде до печери ще – якесь дике створіння з дикого первісного лісу. Але ніхто не йшов і тоді він пішов сам. Підкравшись до печери, кіт побачив як жінка доїть корову, як полумя багаття освітлює печеру, почув пахощі парного молока і сказав:

— О ворог мій дружина мого ворога, куди поділася корова?

Жінка розміялася і сказала:

— О дике своріння з дикого лісу, повертайся назад, я вже заплела косу і викинула магічну кістку. Ми не потребуєм більше ні друзів, ні помічників.

— Я — не товариш і не помічник, Я — кіт, котрий гуляє сам по собі, ніде надовго не затримуючись, я хочу зайти до твоєї печери.

— Чому ти не прийшов першого разу з першим товаришем?

Кіт пирхнув і сказав:

— Це пес розповів про мене?

Жінка кивнула, сміючись:

— Ти — кіт, котрий гуляє сам по собі, ніде надовго не затримуючись. Ти ні товариш, ні помічник, як ти сам сказав. Тоді забирайся геть і гуляй в якомусь іншому місці.

Тоді кіт, ніби жалкуючи, промовив:

— І що я ніколи не зайду до печери, ніколи не буду грітися біля багаття і ніколи не питиму теплого молока? Ти така мудра і така прекрасна не можеш бути такою жорстокою.

— Я знаю, що мудра, але ніхто не казав, що я прекрасна! Гаразд, давай укладем договір: якщо я похвалю тебе, то ти зможеш заходити до печери.

— А якщо ти похвалиш мене двічі?

— Цього я ніколи не зроблю, — відмовила жінка, — Але якщо я похвалю тебе двічі, то ти зможеш грітися біля багаття.

— А якщо ти похвалиш мене тричі?

— Це неймовірно. Але якщо я тричі похвалю тебе, то ти будеш пити тепле молоко тричі на день.

Кіт вигнув спину від задоволення і промовив:

— Шкіра, що закриває вхід до печери, багаття, що палає в глибині печери, горнятко з молоком, що стоїть долу, запамятайте слова мого ворога, дружини мого ворога.

І він подався геть, у дикий первісний ліс, вимахуючи хвостом, мандруючи на самоті.

Увечері чоловік, пес і кінь повернулися з ловів, але жінка нічого не розповіла про договір укладений з котом, знаючи, що вони будуть проти.

А кіт пішов у самі нетрі дикого первісного лісу і мандрував там довго довго, аж поки жінка не забула про їх договір. І лише невеликий кажан, що жив у печері, знав, де мандрує кіт, бо кожного вечіра літав до нього, щоб розповісти новини.

Одног вечора кажан сказав:

— У печері з'явився малюк. Він рожевий, товстий і жінка дуже любить його.

— Так, — промовив кіт, слухаючи останні новини, — А що ж йому подобається?

— Йому подобаються мякі, пухнасті речі. Він любитьїх тримати, коли засипає, подобається гратися з ними.

— Так, — промовив кіт, — Здається мій час настав.

Наступної ночі кіт вийшов з дикого первісного лісу і сховався біля печери. Вранці чоловік, пес і кінь пішли на лови, жінка заходилася готувати сніданок, а малюк почав плакати і вередувати. Мати винесла його з печери, дала жменю маленьких камінців, щоб дитина забавлялася з ними і пішла працювати, але плач не припинявся.

Тут кіт виліз із своєї схованки, грайливо доторкнувся своєю мякою лапою, замуркотів, потерся об товсті дитячі колінця, полоскотав хвостом підпоріддя. І малюк засміявся, мати почувши його, посміхнулая і собі.

А маленький кажан, що висів біля входу до печери, сказав:

— О хазяйко, дружина мого хазяїна, мати сина мого хазяїна дике створіння з дикого первісного лісу грається з твоїм сином.

— Хай щастить цьому дикому створінню, — промовила жінка, розплямляючи спину, — Я дуже зайнята цього ранку і він зробив мені велику послугу.

І в туж саму мить, о вельмишановні, величезна, виченена шкіра, що висіла на вході, пуух!, впала до долу, бо пам'ятала про договір і коли жінка повісила її на місце, то кіт вже сидів у печері.

— О мій ворог, дружина мого ворога, мати мого ворога, — сказав кіт, — я тут.

1 2
загрузка...