після мене друзі роздадуть борги,
замість мене іншим явір прошелесне,
і за мене, може, вип'ють вороги.
Я не маю сонця, та бодай би — хвищі,
і моя гітара — без струни.
І не можна нижче, і не можна вище,
і зірок не можна, і далечини.
Вільно мандрувати — відібрали право,
є лише два кроки до стіни.
І не можна вліво, і не можна вправо,
тільки й залишили — клапоть неба й сни.
Сни про те, як вийду, як відчинять брами,
як мені гітару віддадуть...
Хто мене зустріне, чи усе — те саме,
й що за спів розвіє в серці каламуть?
Переклад Олени Побийголод