ворон над містом кричить,
Притулку шукає на дереві
ніч одпочить.
А жінка з Цзіньчжоу
од кросен своїх не встає,
Прозору парчу
невідомо для кого снує.
Спинила свій човник,
а ниті пливуть золоті...
Як гірко їй ніч ночувати
в журбі й самоті!
ворон над містом кричить,
Притулку шукає на дереві
ніч одпочить.
А жінка з Цзіньчжоу
од кросен своїх не встає,
Прозору парчу
невідомо для кого снує.
Спинила свій човник,
а ниті пливуть золоті...
Як гірко їй ніч ночувати
в журбі й самоті!