Показують солдати.
Війни, народної біди,
Не буду прославляти!
Безжально знищує народ
Її рука кривава.
Хто примножає людство — от
Кому належить слава.
Природа-мати прорекла:
"Іди вперед, людино!
У поколіннях без числа
Примножуйся невпинно!
Влила я в кров тобі потік
Палкого неспокою,
Щоб станув поряд чоловік
Із жінкою-красою!
Простенька пісенька оця
Бере собі в герої
Того веселого співця
Шотландії старої,
Природи любленця, чиї
Жадання не хололи
I хто священній течії
Не опиравсь ніколи.
Святий природи заповіт
Він слухав, повний жару,
I, щоб здійснить його як слід,
Шукав жадану пару.
Щоб цвіт не був без плоду,
I от поет собі дістав
Подвійну нагороду.
О краю мій! Між славних днів
Пильнуй, щоб не зітерся
Цей день під знаком Терезів,
Що дав нового Бернса!
Новий співець, на батьків шлях
Він крок жвавіший справить
I в благородніших піснях
Шотландію прославить.
О сили миру і пісень,
До нас прихильність майте:
Землі шотландській кожний день
Відраду посилайте!
Щоб довго тішиться старій,
Цвісти — не одцвітати,
Щоб Бернси множилися — їй
Хвалу в віках співати!