Сурма. Входить Монжуа.
Монжуа
Королю Гаррі, знову я прийшов
Спитать, чи згоден ти нам викуп дати.
Адже твоя поразка неминуча.
Стоїш ти над безоднею так близько,
Що певен я, вона тебе поглине.
Нагадує наш добрий конетабль:
Покаятися воїнам звели,
Щоб їхні душі відлетіли мирно
Із цього поля, де тіла нещасні
Зогнити мають.
Король Генріх
Хто послав тебе?
Монжуа
Французький конетабль.
Король Генріх
Те ж саме відповім: якщо звитяжить,
Хай кості продадуть мої тоді.
Над бідаками нащо так знущатись?
Хто шкуру неубитого ще лева
Продать хотів, той згинув сам від нього.
Ми вдома поховаєм багатьох,
Увічнить бронза їхні імена.
А ті, що згинуть на землі французькій,
Як личить воїнам,— під вашим гноєм
Лежать зостануться. Та їхня слава,
Зігріта сонцем, до небес здійметься,
Залишивши тіла у полі гнити,
Щоб отруїли все повітря ваше
І рознесли по Франції чуму.
В англійських воїнів снага незмірна:
Мов кулі, що відбились від землі,
Вони й по смерті повстають до бою
І знову смерть навколо сіють грізну.
Хай знає конетабль: я гордий тим,
Що військо маю не для церемоній.
Хай зморені, нехай без позолоти —
Її дощі вже змили у походах,—
Хай пір'я на шоломах погубили
(Це знак, що відлітать немає й думки),
Нехай забрьохані, мов нечупари,—
Солдати обіцяли чисту одіж
Одержати в раю — або стягти
Камзоли кольорові із французів,
Яким уже носить їх ні до чого.
Дасть бог, як сповнять це, то й викуп буде,
Отож, герольде, більше не трудися
І не приходь по викуп той до мене.
Дістануться хіба що кості вам,
Але в такому стані, що нінащо
Вже не здадуться. Так і передай.
Монжуа
Гаразд, я передам. Прощай, королю.
Мене ти більш ніколи не почуєш.
(Виходить)
Король Генріх
Коли б ще нам ти викуп не приніс.
Входить герцог Йорк.
Герцог Йорк
Володарю, дозволь, прошу уклінно,
Передовий очолити загін.
Король Генріх
Гаразд. Не зійдемо, солдати, з поля!
Пора. І хай вершиться божа воля!
Виходить.
СЦЕНА 4
Бойовище під Азенкуром.
Входять Пістоль, французький солдат і хлопчик-слуга.
Пістоль
Здавайся, собако!
Франц. солдат
Je pense que vous estes le gentilhomme de bon qualité*.
(* Я гадаю, що ви знатний дворянин (фр.))
Пістоль
Qualtitie calrnie custure me! Ти дворянин! Як тебе звуть? Відповідай.
Франц. солдат
O Seigneur Dieu!*
(*Господи боже! (фр.))
Пістоль
О Сеньйор Дью — це, мабуть, дворянин.
Так от, Сеньйоре Дью, уважно слухай:
Тебе цей меч проткне, Сеньйоре Дью,
Добрячих грошей.
Франц. солдат
O, prenez miséricorde! ayez pilié de moi!*
(*Майте милосердя! Пожалійте мене! (фр.))
Пістоль
Один муа не допоможе. Сорок,
А ні — кишки ось вирву через горло,
І кров'ю захлинешся.
Франц. солдат
Est-il impossible d'eschapper le force de ton bras?*
(* Невже неможливо уникнути сили твоєї руки?(фр.))
Пістоль
Недобрав? Ах ти пес!
Як смієш ти, зажерлива свинюко?!
Щоб я, та недобрав?
Франц. солдат
O, pardonnez-moi!*
(* О, пощадіть мене! (фр.) )
Пістоль
Як-як ти кажеш? Скільки це муа?
Спитай-но в нього, хлопче, по-французьки,
Як звуть негідника.
Хлопчик
Escoute. Comment estes-vous appelé?*
(* Послухайте, як вас звати? (фр.))
Франц. солдат
Monsieur le Fer*.
(*Пан Ле Фер (фр.))
Хлопчик
Він каже, що його звуть пан Фер.
Пістоль
Пан Фе? Ось я його так фекну, так розфекаю, таке вже з нього "фе" зроблю! Скажи йому те саме по-французькому.
Хлопчик
Я не можу сказати по-французькому ні "фекну", ні "розфекаю", ні "фе".
Пістоль
Тоді скажи — горлянку переріжу.
Франц. солдат
Que dit-il, monsieur?*
(* Що він каже, пане? (фр.))
Хлопчик
Il me commande de vous dire que vous faite vous prest; car ce soldat ici est disposé tout asture de couper voitre gorge*.
(* Він велить сказати вам, щоб ви приготувалися, бо цей солдат має намір негайно перерізати вам горлянку (фр.))
Пістоль
Уї, куп ля горж, пермафуа!
Як не одержу крон дзвінких негайно,
Посічений ти будеш на капусту.
Франц. солдат
O, je vous supplie, pour l'amour de Dieu, me pardonner! Je suis le gentilhomme de bon maison. Gardez ma vie, et je vous donnerai deux cents escus.
Пістоль
Що він там каже?
Хлопчик
Він просить зберегти йому життя. Він дворянин шляхетного роду і заплатить викуп — дві сотні крон.
Пістоль
Скажи йому, що це мій гнів погасить
І крони я візьму.
Франц. солдат
Petit monsieur, que dit-il?*
(* Маленький пане, що він каже? (фр.))
Хлопчик
Encore qu'il est contre son jurement de pardonner aucun prisonnier; néantmoins, pour les escus que vous l'avez promis, il est content de vous donner le liberté, le franchisement*.
(* Хоч він і поклявся не щадити жодного бранця, та за крони, які ви йому пообіцяли, він згоден подарувати вам волю, свободу (фр.))
Франц. солдат
Sur mes genoux je vous donne milie remercîmens; et je m'estime heureux que j'ai tombé entre les mains d'un chevalier, je pense, le plus brave, vaillant, et très-distingué seigneur d'Angleterre.
Пістоль
Тлумач, що далі, хлопче.
Хлопчик
Він на колінах тисячу разів дякує вам і щасливий, що потрапив до рук, на його думку, найхоробрішого, наймужнішого, найдостойнішого англійського сеньйора.
Пістоль
Жадаю крові, та дарма — живи.
Іди за мною.
(Виходить)
Хлопчик
Suivez-vous le grand capitaine*,
(* Йдіть за великим полководцем (фр.))
(Французький солдат виходить.)
Уперше чую, щоб така полохлива душа промовляла таким гучним голосом. Правду кажуть, що "порожня бочка гучить, а повна мовчить". У Німа й Бардольфа мужності вистачило б на десятеро таких, як оцей ревучий диявол із давньої вистави, що йому кожен може пазурі дерев'яним кинджалом обтяти. Проте їх обох повісили. І цей так само скінчить, коли наважиться щось украсти. Я мушу бути зі слугами в обозі. Якби французи знали, що стерегти його нікому, крім таких, як я, вони б там добряче поживилися.
(Виходить)
СЦЕНА 5
Інший кінець бойовища.
Входять конетабль, герцог Орлеанський, герцог Бурбонський, дофін і Рамбюр.
Конетабль
O diable!*
(* Хай кому чорт! (фр.))
Герцог Орл.
O Seigneur! le jour est perdu, tout est perdu!*
(* О боже! Битву програно, все пропалої (фр.))
Дофін
Mort de ma vie!* Усе пропало, все!
Неслава вічна і ганьба
Шоломи вкрила наші.
(Короткий сигнал тривоги.)
О meschante fortune!** Стійте! Зупиніться!
(* Клянусь життям! (фр.))
(** О лиха доле (фр.))
Конетабль
Змішалися всі лави.
Дофін
Ганьба навіки! Краще вбить себе.
Невже на злиднів цих ми грали в кості?
Герцог Орл.
За короля цього хотіли викуп?
Герцог Бурб.
Ганьба навік, нічого, крім ганьби!
Умрімо з честю. Киньмося на них.
А хто у бій не піде за Бурбоном,
Хай геть іде й, покірно шапку знявши,
Мов ниций звідник, двері стереже,
Допоки бидло, родом нижче пса,
Його красуню доньку не збезчестить.
Конетабль
Сум'яття наше нам тепер у поміч!
Навалимось, забувши про життя,
На них всі разом; хоч достойно згинем.
Герцог Орл.
Ще досить нас живих на полі бою,
Щоб задушити натиском англійців,
Коли порядок в війську відновити.
Герцог Бурб.
Вперед! Бо нам немає вороття!
А жить в ганьбі — навіщо те життя?
Виходять.
СЦЕНА 6
Інший кінець бойовища.
Сурма. Входять король Генріх з почтом, Ексетер та інші, а також французькі полонені.
Король Генріх
Ми билися, як лицарям годиться,
Та ворог поля ще нам не віддав.
Ексетер
Володарю, вам Йорк вітання шле.
Король Генріх
Живий? Я тричі бачив за годину,
Як падав він і знов ставав до бою,
Увесь, від ніг до голови, в крові.
Ексетер
Хоробрий воїн. Так він і лежить,
Із полем обійнявшись. Поряд з ним —
Його товариш, ранами покритий
І славою. То Сеффолк благородний.
Він першим згинув. Йорк з останніх сил,
Порубаний, до нього дотягнувся,
У рани зяючі поцілував
І так промовив: "Мій кузене любий,
Не поспішай, прошу. Моя душа
На небо полетить з твоєю разом,
Бо разом ворогів рубали ми,
Пліч-о-пліч славу в полі здобували!"
Я підбадьорить Йорка намагався.
Він з усмішкою руку простягнув,
Мою ледь стиснув і сказав: "Мій лорде,
Обов'язок свій виконав я чесно;
Вітай його величність короля".
Обняв він Сеффолка по цих словах
Рукою кволою, поцілував,
І так зі смертю заручившись, кров'ю
Скріпив навіки благородну дружбу.
Зворушений до краю всім, що бачив,
Потоку сліз я стримати не міг.
Не воїн плакав у душі моїй,
А жінка, мати любляча і ніжна,—
Вона ридала.
Король Генріх
Не виню тебе.
Бо, вислухавши, сам сказати мушу,
Туманиться і в мене зір від жалю.
(Сурма.)
Та слухай! Що віщує ця тривога?
До бою знов шикуються французи.
Всіх полонених знищити негайно.
Наказ оголосіть.
Виходять.
СЦЕНА 7
Інший кінець бойовища.
Входять Флюелен і Гауер.
Флюелен
Повпивати пеззбройних слуг і носіїв! Це суперечить усім законам війни. Дозволю сопі заувашити, що це найогидніший з усіх злочинів, які тільки мошна сопі уявити. Скажіть по совісті, хіба не так?
Гауер
Справді, жодному хлопцеві життя не подарували, Цю різанину вчинили боягузливі негідники, що повтікали з бойовища. Крім того, вони спалили й пограбували все, що було в королівському наметі. Король віддав цілком справедливий наказ: кожен солдат має перерізати горлянку своєму бранцеві. О, наш король — справжній лицар!
Флюелен
Аякше, капітане Гауер. Адже він народився в Монмуті. Як називається те місто, де народився Александр Високий?
Гауер
Александр Великий.
Флюелен
Ну, погодьтеся: хіпа високий і великий не одне й те ш? Високий, чи великий, чи могутній, чи велетенський, чи величний — це все те ш саме, хіпа що слова різні.
Гауер
Здається, Александр Великий народився в Македонії. Наскільки мені відомо, його батька звали Філіппом Македонським.
Флюелен
Мені теш здається, що Александр народився в Македонії. Запевняю вас, капітане: коли ви поглянете на карту світу, то неодмінно з'ясуєте, що Македонія і Монмут, дозволю сопі заувашити, пагато в чому подіпні між сопою. У Македонії є річка, і в Монмуті так само є річка. В Монмуті вона називається Уай. А от назва другої річки випала з голови. Та дарма. Опидві вони схоші одна на одну, як два пальці на моїй руці, й в опох водяться лососі. Якщо добре придивитися до шиття Александра, то мошна помітити, що шиття Гаррі Монмутського досить точно нагадує його. Скошість є в усьому. Александр — про це знають пог і люди — в нападі гніву, люті, опурення, роздратованості, шаленства, невдоволення, сказу, а такош захмелівши і, таким чином, пудучи в нестямі й напідпитку, дозволю сопі заувашити, упив свого найплижчого друга Кліта.
Гауер
У цьому наш король не схожий на нього.